Певно вам знайома ситуація, коли ви киваєте головою на знак згоди, хоча подумки абсолютно не згодні з людиною, старанно підтримуєте зоровий контакт, хоча суть розмови втратили ще п’ять хвилин тому, чи годинами репетируєте перед дзеркалом майбутню світську бесіду. Видання Real Simple розповіло про психологічний феномен, з яким стикається більшість із нас і навіть не усвідомлює цього. Це — маскінг або мистецтво ховати своє справжнє «я» заради соціального схвалення.
Читайте также: Ціни на бензин і дизель знову змінилися: на яких АЗС найдорожче заправлятися 24 червня
У сучасному світі, де панує культ успішності та бездоганності, ми дедалі частіше змушені пригнічувати свій характер, емоції чи реакції, проте ціна такої «адаптації» буває надто високою.
Різниця між маскінгом і звичайною ввічливістю
Кожен із нас має розвинену соціальну обізнаність і абсолютно природно зчитувати підтексти, знижувати голос у бібліотеці чи не ділитися інтимними подробицями з малознайомими людьми. Як зазначає доктора психології та сімейна терапевтка Дебора Блум, звичайна адаптація відбувається автоматично та майже не потребує зусиль. Вона ситуативна та тимчасова.
Маскінг — зовсім інша гра, це свідома чи підсвідома зміна своєї поведінки, стилю спілкування чи міміки, щоб відповідати чужим очікуванням або уникнути засудження.
Маскінг може мати вигляд навмисного копіювання жестів, тону голосу та міміки іншої людини, коли ваші власні здаються вам недоречними, чи як нескінченний потік запитань до співрозмовника лише для того, щоб не довелося розповідати про власні думки й почуття, пояснює Блум.
Головна відмінність маскінгу від здорового етикету — колосальний рівень виснаження та постійний внутрішній страх, що оточення зрозуміє, що ви не тримаєте все під контролем.
Хто у зоні ризику
Найчастіше маскуватися доводиться людям із нейровідмінностями, наприклад, з РДУГ або аутизмом, тим, хто бореться з ментальними розладами чи хронічними хворобами, а також представникам ЛГБТ спільноти та етнічних меншин. Простими словами, усім, чий природний спосіб життя колись сприймався суспільством як «проблема». Також маскінг є класичною захисною реакцією для тих, хто у дитинстві пережив травму відторгнення, цькування чи покинутості.
Проте експертка каже, що маску одягають усі. Нас веде глибинна потреба бути прийнятими, мати «бездоганний» та рівний вигляд серед інших.
Існують тригери, які змушують нас вмикати цей захист на повну:
Невідомість, як от, нова робота, нетворкінг або вечірка, де ви нікого не знаєте. Нерозуміння соціальної динаміки змушує нас презентувати свою «ідеальну копію», щоб уникнути сорому чи критики.
Влада, наприклад, співбесіди, зустрічі з керівництвом або іншими авторитетними фігурами. Коли ми залежимо від чиєїсь оцінки, щирість здається надто ризикованою.
Побачення — це майже класичний ярмарок марнославства. На перших зустрічах ми схильні підігрувати та маскуватися під ідеал, який, на нашу думку, шукає партнер.
Читайте также: Атаки на Москву напряму вдарили по Путіну: диктатор намагається стримати «бунт», але виходить погано
Як зрозуміти, що ви загралися у чужу роль
Оскільки маскінг часто стає автоматичним, ми можемо не помічати його руйнівної сили. Психотерапевтка Дорі Елловітч виділяє кілька ознак того, що ви втрачаєте себе:
Близькі люди кажуть, що поруч із іншими ви стаєте «якимось не таким».
Ви ловите себе на тому, що постійно погоджуєтеся з думками більшості, хоча всередині відчуваєте протест.
Наслідки тривалого маскінгу для психіки:
Зростання тривожності. Коли ви намагаєтеся контролювати кожне слово, погляд і жест, то тримаєте нервову систему у стані «бийся або біжи».
Ерозія самооцінки. Коли ви захищаєте себе від критиків, водночас посилаєте власній підсвідомості жорстокий сигнал, що ви недостатньо хороші такими, як є.
Глибока самотність. Ви можете бути у центрі гамірної компанії, але відчуватимете пустку. Адже люди навколо спілкуються з вашою маскою, а ваше справжнє «я» залишається невидимим та ізольованим.
Як безпечно зняти маску та повернути себе
Знімати маску варто поступово, давати своїй нервовій системі сигнал, що бути собою — безпечно.
Почніть з мікродозингу чесності. Оберіть людину, якій беззастережно довіряєте, та скажіть правду, наприклад, «Знаєш, великі компанії мене дуже виснажують, а от розмови тет-а-тет надихають. Може, прогуляємося парком замість бару?».
Практикуйте відстоювання меж у побутових дрібницях. Наступного разу, коли у кав’ярні вам переплутають замовлення, не пийте мовчки небажане лате. Ввічливо та спокійно попросіть переробити напій. Це маленький, але потужний крок до самоцінності.
Аналізуйте своє оточення. Зверніть увагу, де та з ким вам найменше хочеться прикидатися. Намагайтеся проводити більше часу саме у таких «безпечних зонах». Якщо такого місця чи людей у вашому житті зараз немає — це не програш, а важлива інформація. Складіть листбажань того, який вигляд має ваш комфортний простір і крок за кроком рухайтеся до нього.
Бути частиною соціуму — завжди певний компроміс, але він не має коштувати вам ментального здоров’я. Маска може захистити від швидкоплинного дискомфорту чи чужого косого погляду, але вона ніколи не подарує справжньої близькості та любові до себе.
Читайте также: “Вот єта, на**й, война”: РФ розривають нові вибухи, горить ключовий завод в Оренбурзі (відео)
