Українські захисники із 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади кажуть, що наразі триває війна роботів, перебіг якої все одно надійно скеровують люди. І відбувається це за відсутності важких бронемашин і танків, а подекуди — навіть без прямого використання традиційної артилерії.
Читайте также: Три знаки зодіаку, яким сьогодні не варто звертати увагу на дрібниці
Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Олександра Моторного.
Війна в Україні: що відбувається на фронті
Зазвичай вони працюють парами: величезні — лише з кількома лопатями замість крил, та суттєво менші — з багатьма роторами. З екіпажами у кабінах або ж повністю дистанційно пілотовані, в Олександрівському секторі фронту вони всі працюють на єдину мету — виявлення та знищення противника.
Головним та найнебезпечнішим ворожим ресурсом наразі залишається російська піхота та дрони. Попри щоденний потужний тиск українського ударного угруповання на окупантів, який триває у межиріччі Гайчула та Мокрих Ялів (на межі Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей) майже пів року, загарбники з цього сектора нікуди не зникли.
«Скеля», заступник командира аеромобільного батальйону 82-ї ОДШБр: «Людський ресурс у них нікуди не дівається. Десь поодинокі групи по один-два чоловіки постійно рухаються. Це не повноцінний штурм, а спроба непомітно просунутися вперед. Але ми їх виявляємо заздалегідь та знищуємо».
Тактика окупантів: відсутність танків, мотоцикли та дистанційне мінування
Свою важку бронетехніку на Олександрівському напрямку московити на передній край не виганяють взагалі, зазначають десантники.
«Сталкер», черговий БпС аеромобільного батальйону 82-ї ОДШБр: «На цій смузі ми ще не спостерігали танків. Зазвичай ворог використовує мотоцикли та квадроцикли. Але це відбувається не щодня — десь раз на два тижні або раз на місяць».
Наближення ворожих мотоциклістів або баггі до лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) зазвичай означає, що окупанти отримали поповнення особового складу або логістику — зброю та засоби БпЛА.
«Корел», пілот важких бомберів 82-ї ОДШБр: «На мотоциклах вони переважно піднімають засоби FPV. Ми на мотоцикли не літаємо, бо вони просто не доїжджають до наших позицій».
Рашистські штурмовики на мотоциклах не мають підбиратися навіть близько до лінії зіткнення. Не підпускати загарбників до української піхоти — це одне з головних завдань екіпажів важких бомберів.
«Паладин», командир взводу важких бомберів 82-ї ОДШБр: «Намагаємося дистанційно мінувати ділянки, де вони найбільше рухаються, щоб вони не підійшли ближче до нашої піхоти. Намагаємося притісняти їх ще на далекій відстані».
Територія активного ураження дронами нині простягається щонайменше на кілька десятків кілометрів по обидва боки лінії фронту. Як зазначають воїни (зокрема із позивним «Жовтий»), зона небезпеки сягає 30 кілометрів. Проскочити таку ділянку непомітно для аеророзвідки майже неможливо.
«Ківі», командир роти БпС 82-ї ОДШБр: «Кожен виїзд із особовим складом — це величезний ризик. Відправили машину з доставкою — і чекаєш, чи повернуться вони. Вони на зв’язку, але ризик колосальний. Тому використання наземних роботизованих комплексів (НРК) дуже й дуже полегшує службу».
«50% роботи — це робота піхоти»: як змінюється характер війни
Наземні роботи допомагають на суходолі, а ті, що з лопатями та роторами — несуть боєприпаси у небі. Війна все більше переходить у нову площину протистояння роботизованих систем.
Читайте также: Один із найстаріших чоловіків світу помер у 119 років: що він називав головним секретом довголіття
«Сталкер», черговий БпС 82-ї ОДШБр: «Чи має місце війна роботів? Звичайно! Але 50% — це робота роботизованих систем, і 50% — це надважка робота нашої піхоти».
Воїн із позивним «Корел» у війську вже два роки. Спочатку він був мінометником, проте його 82-міліметрове знаряддя в умовах сучасного поля бою втратило первинну ефективність. Вже пів року він працює пілотом важкого бомбера.
«Корел», пілот важких бомберів 82-ї ОДШБр: «Зараз у нас більше вильотів по живій силі противника та по їхніх укриттях. Вони намагаються залізти в якусь нору — ми підлітаємо і намагаємося цю нору знищити».
Артилерія, навіть великих калібрів, через відстані, які контролюють дрони, працювати у старому режимі поблизу ЛБЗ більше не може.
«Скеля», заступник командира батальйону 82-ї ОДШБр: «Якщо гармата десь починає працювати — її дуже легко виявити. Туди одразу все летить і вона знищується. Тому традиційне її застосування поблизу переднього краю малоефективне».
Загроза ворожих КАБів та віра у власні сили
Єдина зброя, для якої відстань наразі не є перешкодою — це російські керовані авіаційні бомби (КАБи). Вони безперервно летять як по передньому краю, так і по українських тилах. На моніторах аеророзвідники щодня бачать траєкторії їхніх польотів.
За спостереженнями воїнів, близько 20% КАБів ворог випускає по передньому краю, а решту 80% — спрямовує у тилові райони. Це чи не єдина ворожа зброя, протидіяти якій безпосередньо на лінії фронту поки майже неможливо.
Натомість кількість російської піхоти Буковинські десантники зменшують щодня. Водночас говорити про остаточний перелам у війні воїни вважають щонайменше зухвалим.
«Сталкер», черговий БпС 82-ї ОДШБр: «Не варто тішити себе ілюзіями. Противник сильний і намагається нас якомога болючіше вкусити. Але ми вдало вибиваємо їм ці зуби».
На нову масштабну навалу сил у Кремля наразі, з високою ймовірністю, немає. Якщо на боці ворога не з’являться нові союзники, розбити його цілком можливо.
«Скеля», заступник командира батальйону 82-ї ОДШБр: «Якщо залишаємося сам на сам, то, як показує практика, ми даємо їм по зубах. Просуваємо свої групи потроху. Тобто у нас зараз така маневрена оборона та неквапливий наступ».
Читайте также: Ціни на нафту злетіли до максимуму за два місяці: що відбувається
