Що буде, якщо поєднати атмосферу блискучого Лондона епохи Регентства, магічні дуелі, родинні прокляття та романтичну напругу між спадкоємцями ворогуючих кланів? Саме таку історію пропонує роман «Вічерлі» британської авторки Анналізи Ейвері, який 30 квітня виходить у видавництві READBERRY.
Читайте также: Муж Фреймут: биография, личная жизнь и карьера
У центрі сюжету — сімнадцятирічна Аврелія Вічерлі, яка має дебютувати в чарівному сезоні балів і знайти партнера для закріплення магії. Але над її родиною тяжіє давнє прокляття, а єдиною надією стає Джулз Найтлі — спадкоємець клану, що колись це прокляття наклав.
На читачів чекає атмосферне романтичне фентезі з дотепними діалогами, небезпечними таємницями, інтригами вищого світу та хімією між героями, від якої складно відірватися. Публікуємо уривок із книжки, у якому напруга між Аврелією та Джулзом сягає нової межі напередодні великого балу.
Дев’ятнадцять
Значущість балу Йолю тяжіє наді мною. Якщо наш задум спрацює, то й справді буде нагода відшукати такі потрібні відповіді.
Програма «Фінансова грамотність для підприємців»
Запрошуємо підприємців, що прагнуть впевненості у фінансових рішеннях і готові масштабувати бізнес системно, на онлайн-програму від Vision Fund Ukraine у партнерстві з Ekonomika+ та Delo.ua.
Я очікую щонайменше поповнити ряд рун, до яких нас спрямували чари. Якщо вдасться їх розшифрувати, розгадати їхні значення, то, може, вони підкажуть, як обійтися без чаров’язтва.
Сиджу поряд із Найтлі в забороненому відділі бібліотеки, схилилися над записами, плетемо хитрощі й інтриги, обмірковуємо ідеальний момент, щоб вислизнути з балу й піти досліджувати гробницю. На столі сучасна схема ковен-коледжу, і ми шукаємо найбільш зручні виходи з великої зали до внутрішнього дворика. З допомогою свого кузена Найтлі розвідав, де стоятимуть наглядачі балу і які виходи будуть відчинені. Ситуація ускладнюється вдвічі, коли Найтлі наполягає, що покинути бал ми мусимо нарізно.
За допомоги Евелін і Констанс я знайшла ідеальний фасон сукні та з нетерпінням чекаю, коли надягну її й проведу незлочинну частину вечора, танцюючи й віддаючи себе чарам, поки вдаватиму з себе іншу. І хоча ми з Найтлі прикидаємося вже місяцями, я розумію, що з ним можу бути собою. Окрім дрібнички: не можу зізнатися, що починаю до нього відчувати.
— Як ти знатимеш, що то я? — питаю. — Це ж маскарад.
— Авреліє, я б упізнав тебе серед моря відьом.
— Ну а як я знатиму, що це ти?
— О, ти зрозумієш, — каже він тихим голосом, від якого у мені все перевертається.
— Але якщо на нас будуть ілюзорні чари?
Я почуваюсь ніяково через замовляння, яке ще не досконало вдається попри додаткові заняття в Аркаді. Кіт Торн і Кора Стюарт наполегливо мене тренують, та щоразу, коли вони допомагають, не можу позбавитися відчуття, що я зрадниця. Я дізнавалася в Руссо й Платца, чи можна змінити інструкторів, та вони не вбачають у цьому потреби. Зрештою, на дуель Кіта викликала не я, а Найтлі, тож вони стверджують, що коли дозволять мені змінити інструкторів, то виникне прецедент для інших чаклунів, а цього вони допустити не можуть.
— Ми всі матимемо на собі ілюзії. Принаймні до півночі. Послухай, якщо справді не зможеш мене відшукати, зустрінемося на внутрішньому подвір’ї під годинниковою вежею рівно об одинадцятій, — Найтлі вказує це місце на мапі.
— Але що, коли…
— Вічерлі, я не збираюся казати тобі, яким буде мій костюм; це частина веселощів на святкуванні Йолю. Ідея в тому, що ти відштовхуєшся від того, що відчуваєш, а не від того, що бачиш.
Я озираюся й стишую голос:
— Знаю, але потенційне проникнення й потенційне пограбування дещо складніші, якщо не можеш упізнати співучасника!
Джулз усміхається:
— Як я люблю наші вподобання як пари: фальсифікації, хабарі, здирництво, незаконні проникнення!
Я штовхаю його ліктем і тихо кажу:
— Ти забув про крадіжки.
— О, звісно. Можливо, там і не буде чого красти. Імовірно, звідти ми винесемо тільки інформацію.
— Але ця інформація безцінна, — відказую. — Хай там що, як ми взагалі потрапимо в це загублене крило?
Читайте также: Жена Усика — подробный рассказ о супруге знаменитого боксера
— Я довірюся магії. Якщо бути точнішим, твоїй магії, — мовить відверто. — Досі вона вказувала правильний напрямок; урешті-решт, вона привела тебе до мене. Якщо в цій історії є хоч дрібка правди, то в мене передчуття: Гестон Найтлі покаже шлях. Крім того, я сподіваюся, якщо те крило звели Найтлі й Вічерлі, то, може, інші Найтлі й Вічерлі зможуть його віднайти — хтозна, які таємниці воно приховує.
Не хочу надмірно сподіватися, та це справді захопливе відчуття: наче ми от-от зробимо щось зухвале й грандіозне, як чаклуни Першої епохи.
Б’є бібліотечний годинник, і я збираю речі.
— Я зустрічаюся з Констанс. В останню мить її охопили сумніви щодо сукні й маски, тож вирушаємо до модистки, знову!
— Трохи запізно, Йоль уже завтра.
— Констанс треба, щоб усе було ідеально.
— Для Воуна? — Найтлі здіймає брову.
— О, то ти теж це помітив? — усміхаюся.
Беру плащ і виймаю з внутрішньої кишені довгий вузенький пакунок.
Мить вагаюся, уже тримаючи його в руці, коли Джулз витріщається на акуратно загорнений подарунок із червоною стрічкою і запискою.
— Щасливого Йолю, Найтлі, — схиляюся до нього, мої вуста на рівні його вуха, і шепочу: — Щоб прояснити ситуацію, скажу: це не стосується вдаваних залицянь. Це я-просто-ось-так-підготувала-тобі-подарунок, от.
Джулз підводить на мене очі. Борлак рухається, він ковтає, поглядом прикипає до моїх очей, сповнюючи мене вибухом полум’я, яке, я знаю, небезпечне й може спопелити дощенту.
— Я… я не знав, що ми…
— Ні. Я просто хотіла подарувати тобі щось — подякувати.
Він підводиться. Стає близько до мене, дуже близько.
— Але я не…
— Це не важливо, та якщо ти хочеш подарувати мені щось, то можеш потанцювати зі мною на Йольському балу.
— Я однаково збирався, — відповідає він.
Згадую, як ми танцювали на балу Прайорів-Окоре. Той танок був сповнений ніяковості й напруги. Цього разу напруга буде іншого штибу. І не буде ніяковості.
— Мушу йти.
Найтлі бере плащ із моїх рук і накидає мені на плечі. Тоді однією рукою підіймає моє підборіддя й нахиляється вперед, довге волосся спадає на обличчя. Мені перехоплює подих, коли він клацає застібкою біля моєї шиї, не зводячи з мене очей.
Двері до забороненого відділу грюкають, бо хтось заходить, і я обертаюся, руйнуючи момент. Поспішаю до виходу і вже біля дверей озираюся. Джулз тримає в руці яскраву коробку, відкриває і дивиться на феніксове перо всередині. Продавець запевнив мене, що перо справжнє, ніколи не зламається, його не потрібно нагострювати і цей багряно-золотий полиск не потемніє. Найтлі підводить очі, і мить я думаю повернутися до нього, до того моменту, який ми щойно розділили. Але для нього це всього лише подарунок, хіба ні? От хоча б цей погляд зараз — неймовірно вправна гра, у мене аж серце вистрибує з грудей.
Вулички тону повняться відьмами й чаклунами, які завершують останні приготування до Йолю. Вітерець ранньої зими морозить мої гарячі щоки, та вони все одно палахкотять, коли я зустрічаю Констанс.
— Ти довго чекала? — запитую.
— Ні. Тебе затримав Найтлі? — подруга хитро всміхається.
— Щось таке.
Ми навідуємося до трьох крамниць, перш ніж Констанс повертається до першої та купує нову сукню й маску. Вона не надто відрізняється від тієї, що висить удома в її шафі, окрім кольору: ця сукня білосніжна і в пухнастих пір’їнах.
— У цій маєш чудовий вигляд. Але й у чорному платті ти приголомшлива, — чорне було гладеньке, помережане мерехтливим пір’ям, що виблискувало, наче брижі на воді, коли подруга рухалася.
— Ти впевнена, що нова сукня гарна? — її погляд сповнений тривоги. — Я хочу бути бездоганною.
Читайте также: Игорь Терехов Жена Фото: подробности личной жизни и карьеры
