Близько 27 500 років тому на території сучасної італійської Лігурії, в печері Арене Кандіде [з італійської «Печера білих пісків» — ред.], палеолітична спільнота з турботою поховала 15-річного підлітка, який зазнав смертельних травм ймовірно внаслідок нападу ведмедя. Щоб зберегти пам’ять про нього, вони провели складний поховальний ритуал, який спростовує поширене уявлення про жорстоке та ізольоване життя Льодовикового періоду.
Читайте также: У Кремлі болісно реагують на удари української далекобійної зброї — Зеленський
Про це унікальне археологічне відкриття, яке проливає світло на емоційне життя стародавніх громад та їхнє ставлення до смерті, пише The Conversation.
Турбота про живих і мертвих
Вчені з’ясували, що спільнота перенесла підлітка до печери попри смертельні травми щелепи, шиї та лівого плеча, і перебувала з ним кілька днів до його кончини. Щоб полегшити страждання, вони використали червону охру як лікувальний засіб.
«Використання того самого пігменту для лікування та поховання розкриває новий бік доісторичного життя, показуючи, як глибоко ці ранні спільноти цінували турботу та вшанування своїх померлих», — зазначає археолог.
Спільнота не лише намагалася врятувати життя підлітка, але й з пошаною поховала його. Його останки, вкриті червоною охрою, прикрашали сотні пробитих черепашок та ікла оленів, що утворювали капелюх навколо голови, підвіски з бивня мамонта та чотири декоровані палиці з рогу лося. У правій руці він усе ще тримав крем’яне лезо.
Читайте также: Кому підвищать зарплати в Україні: уряд уже виділив мільярди гривень
Пам’ять і ритуали скорботи
Знахідки в Арене Кандіде доводять, що ця печера була спеціально відведеним місцем поховання, яким користувалися понад 15 000 років. Тут археологи виявили й інші приклади поховань зі складними ритуалами. Наприклад, в одному з пізніших поховань знайшли понад 29 половинок гальки, забарвленої охрою, які, ймовірно, використовували як аплікатори пігменту під час похоронних ритуалів.
Археологи встановили, що цю гальку навмисно ламали навпіл: одну частину залишали з померлим, а іншу — ніколи не знаходили. Це свідчить про те, що спільнота зберігала половинки як пам’ять про померлого, що є ще одним доказом існування глибоких зв’язків після смерті.
Ці поховання показують, що люди вже давно знайшли способи визнати реальність смерті та зберегти зв’язки після неї. Спільні ритуали скорботи об’єднували громаду. Наша здатність використовувати символічні матеріали для подолання складних емоцій налічує принаймні 27 500 років.
Нагадаємо, у Словаччині поблизу міста Врабле археологи виявили одне з найзагадковіших і найстрашніших поховань в історії Європи. У братській могилі віком близько 7000 років знайшли останки 77 людей, у яких повністю відсутні черепи.
Читайте также: Світоліна після перемоги над росіянкою знялася з останнього турніру перед Wimbledon-2026
