Вчені з’ясували, що залежність від фізичних вправ справді існує, але її часто перебільшують. Дослідники пояснили, як відрізнити здорову дисципліну від компульсивного тренування.
Читайте также: Україна вже виграє Третю світову війну: чому Захід цього не усвідомлює – The Hill
Про це пише earth.
Регулярні фізичні вправи зазвичай покращують здоров’я, але для деяких людей тренування можуть перетворитися на нав’язливу потребу. Людина продовжує займатися навіть через біль, травми чи виснаження, а відмова від занять викликає тривогу або почуття провини.
Однак новий міжнародний огляд показав: справжня залежність від фізичних вправ зустрічається значно рідше, ніж часто стверджують. Дослідження очолила докторка Бхав’я Чхабра з Університету Етвеша Лоранда (ELTE) у Будапешті. Результати опубліковані у Journal of Behavioral Addictions.
Коли спорт перетворюється на залежність
Науковці визначають залежність від фізичних вправ як втрату контролю над тренуваннями. Людина вже не займається спортом за власним бажанням, а відчуває, що «повинна» це робити.
«Ключова різниця полягає в тому, чи є фізична активність вибором людини, чи вона відчуває себе змушеною тренуватися», — пояснив співавтор дослідження професор Золт Деметровіч із Flinders University.
Ідея такої залежності виникла ще понад 50 років тому. У 1970 році дослідження сну показало, що люди, які регулярно тренувалися, ставали неспокійними та тривожними після припинення занять.
Пізніше біг навіть називали «позитивною залежністю», хоча інші дослідники попереджали: така поведінка може змушувати спортсменів ігнорувати травми та шкодити здоров’ю.
Чому кількість випадків часто перебільшують
Оцінки поширеності залежності від спорту дуже відрізняються. Деякі дослідження повідомляли про високі показники серед окремих груп спортсменів.
«Поширені цифри свідчать, що до 42% людей у деяких групах, які займаються спортом, можуть бути помилково віднесені до категорії залежних», — зазначив професор Деметровіч.
Однак ширші дослідження показують більш стриману картину. Аналіз 3760 людей, які займалися фізичними вправами у 15 країнах, виявив близько 9,5% осіб із ризиком залежної поведінки.
При цьому справжня залежність, ймовірно, є значно менш поширеною. Навіть показник близько 0,5% означав би, що значна кількість людей потребує допомоги.
Хто найбільше ризикує
Найвищий ризик мають спортсмени, які займаються видами на витривалість. Серед них показник сягає близько 14% — це більше, ніж серед представників командних видів спорту чи звичайних відвідувачів спортзалів.
Також важливу роль відіграє культура. Одне з досліджень показало, що серед спортсменів в Індії ризик залежності виявили у 21,86% людей, тоді як серед угорських спортсменів — лише у 5,38%.
Водночас вплив статі залишається не до кінця зрозумілим: одні дослідження вказують на вищі показники серед чоловіків, інші не знаходять суттєвої різниці.
Як відрізнити дисципліну від залежності
Однією з головних проблем є те, що існує понад 30 різних опитувальників для оцінки залежності від спорту, але єдиного стандарту поки немає.
Читайте также: Анатолій Анатоліч ошелешив вартістю розкішних подарунків для дружини: автомобіль та взуття Balenciaga
«Методи скринінгу можуть показати можливий ризик, але вони не здатні поставити діагноз. Через це часто стирається межа між реальною шкодою і здоровою відданістю тренуванням», — сказав професор Аттіла Сабо з Університету Сечені Іштвана.
Високий результат у тесті не обов’язково означає залежність. Він може свідчити про сильну мотивацію, дисципліну або серйозне ставлення до спорту.
Що стоїть за надмірними тренуваннями
Дослідники зазначають, що причина часто прихована не у самому спорті, а в психологічному стані людини.
«Причини зазвичай складніші за самі тренування. Соціальний тиск щодо зовнішності, прагнення до результатів, а також проблеми з психічним здоров’ям, такі як тривожність і депресія, можуть відігравати значну роль», — пояснив Деметровіч.
У багатьох випадках надмірні фізичні навантаження пов’язані з розладами харчової поведінки або іншими нав’язливими діями.
За даними досліджень, залежність від спорту приблизно у 3,5 раза частіше зустрічається серед людей із розладами харчової поведінки.
Тривожні сигнали
Науковці назвали кілька ознак, які можуть свідчити, що спорт перестає бути корисною звичкою:
тренування попри біль або травми;
тривога чи почуття провини через пропущене заняття;
постійне нехтування відпочинком;
перевага тренувань над стосунками чи важливими обов’язками.
«Якщо фізична активність починає відчуватися не як задоволення, а як обов’язок, це може бути сигналом проблеми», — зазначив Сабо.
Як допомагає відновлення
Окремого лікування саме для залежності від спорту поки не існує, оскільки цей стан не визнаний офіційним медичним діагнозом.
Найбільше доказів має когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає змінити шкідливі моделі мислення.
Також дослідники вважають перспективними практики усвідомленості та заміну частини тренувань іншими видами активності — наприклад, хобі чи волонтерством.
Головна мета полягає не в тому, щоб повністю припинити займатися спортом, а у поверненні до помірної та здорової фізичної активності.
«Йдеться не про те, щоб тренуватися менше, а про те, щоб тренуватися розумніше — залишати час для відновлення, зосереджуватися на загальному добробуті, а не лише на зовнішності чи результатах», — наголосив професор Сабо.
Вчені підкреслюють, що у культурі, де часто прославляють принцип «більше — означає краще», важливо пам’ятати, що здоров’я залежить не лише від здатності рухатися вперед, а й від уміння вчасно зупинитися.
Читайте также: Жінка під час пологів пережила клінічну смерть та зустріла моторошну істоту — як після цього змінилося її життя
