Позіхання традиційно пов’язують із втомою чи нудьгою, однак деякі дослідження свідчать, що воно може виконувати ще одну функцію — допомагати охолоджувати мозок. На користь цієї гіпотези говорять експерименти, під час яких люди значно рідше позіхали, коли прикладали до чола холодний компрес.
Читайте также: В Україні хочуть кардинально змінити вимоги до укриттів — що тепер буде
Про це повідомило видання Space Daily.
Таке припущення лежить в основі так званої терморегуляторної теорії позіхання, або моделі охолодження мозку. Вона стверджує, що позіхання може частково виконувати функцію регуляції температури мозку. Перші прямі докази на користь цієї гіпотези були опубліковані 2007 року Ендрю Геллапом і Гордоном Геллапом у журналі Evolutionary Psychology.
Під час дослідження вчені провели два експерименти, присвячені заразному позіханню — явищу, коли людина мимоволі починає позіхати, побачивши, як це робить хтось інший.
В одному з експериментів взяли участь 33 студенти Університету Олбані. Під час перегляду відео із людьми, які позіхали, вони тримали на лобі компреси різної температури: холодний (4 °C), теплий (46 °C) або кімнатної температури.
Після завершення експерименту з’ясувалося, що серед учасників із теплими та нейтральними компресами позіхнули по 41% людей. Натомість у групі з холодним компресом цей показник становив лише 9%. На думку авторів роботи, це свідчить про зв’язок між охолодженням і зниженням частоти позіхання.
Схожу тенденцію зафіксували й під час першого експерименту. Учасників поділили залежно від способу дихання. Майже половина людей, які дихали ротом або не отримували спеціальних інструкцій, позіхнули. Водночас серед тих, кому запропонували дихати носом, випадків позіхання не зафіксували. Дослідники припустили, що носове дихання також може сприяти охолодженню мозку.
Водночас автори наголошують: у роботі вивчали лише заразне позіхання, а не спонтанне. Такий формат було обрано через те, що його легше відтворити в лабораторії за допомогою відеозаписів. Тому отримані результати не означають, що обидва типи позіхання мають однаковий механізм.
Читайте также: Що корисніше — гречка, макарони чи картопля: який із цих продуктів лікарі радять їсти частіше
Надалі дослідники продовжили перевіряти цю гіпотезу. Подібні результати вони отримали в експериментах із хвилястими папужками та щурами, у яких частота позіхання також залежала від температури довкілля.
Ще одне дослідження за участю людей опублікували 2019 року. Цього разу холодні, теплі та нейтральні компреси прикладали не до чола, а до ділянки сонних артерій на шиї. Результати знову засвідчили, що охолодження супроводжувалося меншою кількістю випадків заразного позіхання. Для контролю температурних змін учені використовували тепловізійне обладнання.
Попри ці результати, науковці не вважають теорію остаточно підтвердженою. Вони зазначають, що більшість досліджень проводилися на невеликих групах учасників, а значна частина робіт належить одному колу авторів.
Існує й інше пояснення цього явища. Американський дослідник Роберт Провайн, який багато років вивчав позіхання, вважав його насамперед проявом змін рівня збудження організму. На його думку, заразне позіхання більше пов’язане із соціальною поведінкою та схильністю людей наслідувати одне одного, ніж із терморегуляцією.
Нагадаємо, раніше вчені вперше змогли зберегти життєздатність сітківки людського ока настільки довго, що вона реагувала на світло навіть через 10 годин після смерті донора.
Читайте также: Головою “Нафтогазу” замість Корецького став Сергій Федоренко
