Шведські вчені зі Стокгольмського університету провели масштабний аналіз ДНК 142 скелетів із трьох місцевих цвинтарів епохи Середньовіччя (X–XIV століття). Дослідники виявили несподівану закономірність: у колективних могилах дітей та немовлят масово ховали разом із дорослими людьми, з якими вони не мали жодних родинних зв’язків.
Читайте также: “Націоналістичні божевільні” шкодять обом країнам: Туск жорстко висловився про конфлікт України та Польщі
Про це пише Live Science.
Несподівані результати ДНК-аналізу
Більшість колективних поховань складалися з дорослих та дітей однієї статі: жінок ховали з дівчатками, а чоловіків — із хлопчиками. Раніше історики та археологи були впевнені, що в таких спільних могилах обов’язково спочивають батьки та їхні нащадки. Однак генетичні тести повністю спростували цю багаторічну гіпотезу.
«Ми часто припускаємо, що дорослі та діти, які ділять одну могилу, були батьками та дітьми або іншими близькими родичами. Здебільшого це виявилося не так», — розповіла провідна авторка дослідження Мая Кшевінська.
Вчені припускають, що такі незвичні поховання пов’язані з поширенням християнства у Скандинавії наприкінці X століття. Тоді правила стали жорсткішими: нехрещених немовлят заборонялося ховати на освяченій землі цвинтаря. Тому згорьовані родичі могли таємно підкладати померлих малюків до могил інших дорослих, щоб обійти суворі релігійні норми.
Роль соціальних зв’язків та родина «Леді 56»
Ще однією причиною спільних поховань могли стати суворі кліматичні умови або структура тодішнього суспільства. Людей могли ховати разом навесні, якщо вони померли взимку, коли промерзла земля унеможливлювала копання окремих ям. Крім того, до складу середньовічних домогосподарств часто входили не лише кровні родичі, а й слуги, працівники та навіть поневолені особи.
Читайте также: Збій у “Резерв+”: Міноборони відновило роботу деяких сервісів
Попри відсутність родинних зв’язків у спільних могилах, вчені знайшли докази того, що деякі впливові сім’ї ховали своїх родичів на одному цвинтарі протягом кількох поколінь. Зокрема, археологи дослідили рештки християнської паломниці, відомої як «Леді 56», яка померла у віці близько 30 років. Її поховали з рідкісною раковиною морського гребінця, яку жінка отримала після подорожі до іспанського міста Сантьяго-де-Компостела.
«Аналіз стародавньої ДНК нарешті дав нам інструмент, на який ми чекали, щоб безпосередньо перевірити ці інтерпретації», — наголосила співавторка дослідження Анна К’єллстрьом.
Генетичний аналіз довів, що батьки, брат і дочки «Леді 56» також були поховані на цьому ж цвинтарі Вестерхус, але в абсолютно різних місцях. Це підтверджує, що для середньовічних людей приналежність до місцевої християнської громади могла бути такою ж важливою, як і кровна спорідненість.
Нагадаємо, унікальна археологічна знахідка змусила науковців кардинально переглянути уявлення про жорстокість Льодовикового періоду та розкрила глибоко прихований емоційний бік життя наших найдавніших предків. В італійській печері вчені знайшли докази того, що люди сумували за своїми померлими ще 27 тисяч років тому.
Читайте также: Які милі: Євген Кот з дружиною і маленькою донькою завітав на прем’єру фільму “Ваяна”
