Зоя Нікітюк, журналістка та упорядниця сімейних спогадів у формі мемуарів, підготувала надихаючу добірку для ТСН.ua.
Читайте также: Росія вдарила по місту в центрі України: “прилетіло” по залізниці, деталі від влади
«Заберіть мене на небеса», Фенні Флегг, «КСД»
Американська письменниця Фенні Флегг відома завдяки екранізованим «Смажені зелені помідори». Але ця історія літньої бездітної вдови набагато краще ніж знаменитий бестселер. Принаймні, я давно не зустрічала стільки душевності у відносно сучасних творах літератури США.
Книга про те, як одна небагата й абсолютно неуспішна за мірками багатьох жінка, вплинула на чималу кількість оточуючих. Допомогла отримати освіту, зберегти шлюб, познайомити з майбутньою дружиною, пригостити смачним пирогом у найбільш потрібний момент. Або всього лиш навчила зустрічати схід і захід сонця. «Бо вони ніколи не бувають однакові» і «як взагалі дозволяєш собі пропускати хоч один? Це ж краще видовище, ніж будь-яке кіно, ще й безкоштовне».
Флегг недаремно вибудовує свою книгу навколо відомої фрази Айнштейна: «Є два способи прожити життя. Перший — так, ніби чудес не буває. Другий — так ніби навколо самі чудеса». «Заберіть мене на небеса» вкотре нагадує: «Так багато років усі старалися розгадати, у чому сенс життя, а весь цей час сенс його був у тому, щоб ми просто тішилися».
«Гойдаша», Ірина Говоруха, Самміт-Книга
Емоційно книга дуже навіть нелегка. Але захоплюєшся тим, як попри весь жах, який відбувається з героїнею, вона не втрачає бажання жити. Київська письменниця Ірина Говоруха написала історію жінки родом із Сумщини. Для твору обрала період від дитинства і до коронавірусних часів. Хочу сподіватись, що це збірний образ, а не доля однієї людини. Оскільки драми у ній вистачає.
Читайте также: В столиці Сирії під час візиту Макрона пролунали вибухи — Reuters
У «Гойдаша» переплітаються український та італійський колорит. Сюжет, який тримає з перших сторінок — те, що присутнє в усіх книгах письменниці. Сумно й страшно. Надихаюче і життєствердно. Все це якось уживається в одному романі.
«У пошуках надії», Джейн Ґудолл, «Бородатий Тамарин»
Мемуари найкращої світової експертки з шимпанзе. Вони видані ще у 90-ті, але українською з’явились лише два роки тому. Проте за ці десятиліття абсолютно не втратили своєї актуальності. Їх цікаво читати навіть тим, хто абсолютно не цікавиться усім, що пов’язано з тваринами (я серед цих людей). Бо у книзі не про якісь наукові дані чи не тільки про життя шимпанзе (як виявилось, це цікаво), а про те, що людині потрібно зробити — аби не знищити цей світ.
У 1960 році 26-річна англійка сіла на пароплав і відправилась в Африку. Вона мріяла про цю країну ледь не з дитинства. Тут почала вивчати поведінку шимпанзе, не маючи для цього спеціальної освіти. Пережила моменти, коли з її табору викрадали науковців задля викупу, смерть свого другого чоловіка від онкології. Ґудолл емоційно описує свої враження від того, як у дитинстві у газеті побачила фотографії з концтаборів. А вже дорослою жінкою — умови, в яких утримувались тварини, над якими проводили науково-медичні експерименти.
«Ми не спроможні подолати усі проблеми у світі, але маємо змогу реагувати на ті, що у нас під носом» Книга читається як захопливий роман, трилер, детектив і науково-популярний посібник в одному флаконі.
Читайте также: Чому на телефоні з’являється “E” замість 4G і 5G: як швидко повернути швидкісний інтернет
