Після політичних змін в Угорщині Центральна Європа опинилася в новій політичній реальності. Разом зі зміною влади в Будапешті змінився баланс сил у регіоні, а прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо втратив союзника, який роками допомагав йому почуватися впевнено у конфліктах із Брюсселем.
Читайте также: На Україну суне “пекельний” удар стихії: спека з Африки розжарить міста майже до +40 — де небезпечно
Чи означає це, що Братислава поступово повертається до більш проєвропейського курсу? Чому Словаччина залишається найбільш вразливою до російської пропаганди серед країн Центральної Європи? І що це означає для України?
Про це в інтерв’ю The Institute for European Security Studies (IESS), адаптованому для ТСН, розповів президент братиславського Інституту громадських питань (IVO), один із найавторитетніших словацьких політологів Григорій Месежніков.
«Фіцо не змінився. Змінилися його можливості»
На думку пана Месежнікова, головною помилкою було б вважати, що після політичних змін в Угорщині змінився сам Роберт Фіцо. Політолог наголошує: словацький прем’єр залишається тим самим політиком, яким був упродовж усієї своєї кар’єри. Його ставлення до Росії, західних союзників і бачення місця Словаччини у світі не зазнали суттєвих змін. Змінилися лише політичні умови, у яких він тепер змушений діяти.
Як пояснює експерт, союз із Віктором Орбаном був для Фіцо не просто добрими відносинами між двома сусідніми прем’єрами. Він був важливою політичною опорою всередині Європейського Союзу.
«Для Фіцо союз із Віктором Орбаном був абсолютно необхідним. Він забезпечував йому комфортну позицію всередині Європейського Союзу, особливо тоді, коли сам Фіцо мав проблеми з ЄС. Він багато в чому орієнтувався на те, як Орбан поводився у своїх суперечках з Брюсселем. Вони політично підтримували один одного», — наголосив він.
Тепер цього чинника більше немає. Тандем Орбан–Фіцо більше не існує. «Без Орбана він уже не може так відкрито просувати антиукраїнську лінію. Словаччина слабша за Угорщину. Фіцо має слабші позиції в Європейському Союзі. Його партія більше не належить до європейських соціалістів, а серед європейських політиків він практично не має сильних союзників», — впевнений Григорій Месежніков.
Месежніков звертає увагу ще на один процес, який поки що майже не помітний за межами Словаччини. Після зміни влади в Будапешті Партія угорської спільноти, яку раніше називали потенційним союзником Фіцо після наступних виборів, фактично дистанціювалася від його уряду. Причиною стали, зокрема, законодавчі ініціативи словацької влади, пов’язані з питаннями історичної пам’яті та прав національних меншин.
Саме тому, на думку політолога, у Фіцо може з’явитися спокуса використати так звану «угорську карту» у внутрішній політиці.
«Фундаментальні зміни у Словаччині можуть відбутися лише тоді, коли Роберт Фіцо більше не буде прем’єр-міністром», — вважає політолог.
Чи може Словаччина вчинити як Польща
Політолог нагадав, що між Україною та Словаччиною немає історичних суперечностей такого масштабу, які можна було б легко перетворити на інструмент внутрішньої політики.
«Навіть якби існували певні історичні суперечності між словаками й українцями, Фіцо діяв би дуже обережно. Навіщо створювати собі ще одну проблему? Зараз він намагається позиціонувати себе як більш поміркований політик, тому, думаю, триматиметься осторонь цієї теми», — пояснив експерт.
Водночас, за оцінкою Месежнікова, особисте ставлення словацького прем’єра до президента України залишається різко негативним.
«Фіцо, безумовно, уважно стежить за тим, що відбувається. Думаю, внутрішньо він задоволений. Я вважаю, що він ненавидить Володимира Зеленського. Зеленський є повною протилежністю Фіцо. Він бореться за свободу, виступив проти Росії, користується великою підтримкою в Україні та за її межами. У світі його сприймають як символ боротьби за свободу. Саме тому Фіцо не може його терпіти», — упевнений він.
Попри це, експерт не очікує, що саме словацький прем’єр стане головною публічною фігурою антиукраїнської кампанії.
Словаччина виявилася найбільш вразливою до російської пропаганди
Часто цю ситуацію пояснюють діяльністю окремих проросійських ресурсів, зокрема Hlavné správy, або політиків на кшталт Любоша Благи. Однак, на думку Григорія Месежнікова, це лише частина набагато складнішої картини.
Політолог звертає увагу, що якщо подивитися на соціологію, то найвищий рівень довіри словаки й надалі демонструють до традиційних медіа — телебачення, радіо та великих друкованих видань. Саме вони формують інформаційний порядок денний, тоді як дезінформаційні ресурси працюють насамперед із тими людьми, які вже схильні не довіряти державним інституціям і традиційним медіа.
«Так, Hlavné správy поширюють дезінформацію і є частиною цієї тенденції. Але вони не є головною причиною того, чому значна частина словаків піддається російським наративам. Проблема значно ширша. Існує ціла екосистема, яка поширює кремлівські меседжі», — підсумував він.
Читайте также: Три знаки зодіаку, які сьогодні можуть почати життя з чистого аркуша
За словами експерта, свою роль відіграє й Росія. «Російське посольство дуже активне у Словаччині. Наскільки мені відомо, це найактивніше іноземне посольство в інформаційній сфері. Дослідження показують, що взаємодія користувачів із його сторінками у соціальних мережах у кілька разів вища, ніж із контентом західних дипломатичних представництв», — додав експерт.
Трамп для частини словаків став «своїм» політиком
Ще одна тенденція, на яку звертає увагу Григорій Месежніков, — особливе сприйняття Дональда Трампа частиною словацького суспільства.
«Найбільше Трампа підтримують словацькі націоналісти й русофіли. У їхньому сприйнятті він ближчий до їхнього уявлення про сильного лідера. Вони вважають, що він відкритіший до Росії й не налаштований проти неї так, як попередня американська адміністрація. Думаю, багато людей розділяють Сполучені Штати й самого Трампа. Це особливо характерно для більш поінформованих виборців нинішньої правлячої коаліції, а також прихильників націоналістичних сил. Для них Трамп — „їхня людина“», — додав він.
Водночас, за словами експерта, антиамериканські настрої у словацькому суспільстві нікуди не зникли.
Чому Бабіш не стане новим Орбаном
Після зміни влади в Угорщині закономірно виникло запитання, чи не стане новим політичним партнером Роберта Фіцо чеський прем’єр Андрей Бабіш. Адже вони знайомі багато років, підтримують особисті контакти і мають чимало спільного у політичних біографіях.
Григорій Месежніков не заперечує, що між двома політиками існують близькі стосунки. Проте, на його думку, це не означає, що після зникнення тандему Орбан–Фіцо виникне новий союз Бабіш–Фіцо.
«Роберт Фіцо й Андрей Бабіш особисто набагато ближчі, ніж свого часу були Фіцо та Орбан. Бабіш — словак. Вони знають один одного десятиліттями, давно спілкуються. Якщо можна так сказати, це люди однієї кровної групи. Вони обоє колишні комуністи й мають схожі погляди на багато питань», — уточнив він.
За словами Месежнікова, чеське суспільство значно сильніше зорієнтоване на Захід, ніж словацьке. Це накладає обмеження на будь-якого прем’єра незалежно від його особистих симпатій чи політичного стилю.
Політолог звертає увагу, що Бабіш нерідко критикує окремі аспекти політики щодо українських біженців або соціальних виплат, однак це не означає його проросійської позиції.
«Він популіст. У його політиці є елемент соціального шовінізму: він говорить про те, що насамперед треба дбати про „своїх людей“. Але це зовсім інше бачення війни Росії проти України, ніж те, яке демонструє Роберт Фіцо», — запевнив науковець.
Після перемоги Бабіша відновилися міжурядові консультації між Чехією та Словаччиною, які були припинені за попереднього уряду Петра Фіали. Це знову викликало дискусію про можливе відродження Вишеградської групи.
Однак Григорій Месежніков закликає не переоцінювати її політичне значення. За його словами, сьогодні Вишеград уже не є тим впливовим майданчиком, яким був під час вступу країн Центральної Європи до НАТО та Європейського Союзу.
«Якби країни Вишеградської групи виступали одним проєвропейським і проатлантичним голосом, це мало б велике значення. Саме так було перед вступом до ЄС і НАТО. Але сьогодні навіть усередині кожної країни існують різні бачення майбутнього. Дональд Туск і Кароль Навроцький мають різне бачення Вишеграду. Петр Павел і Андрей Бабіш — також. В Угорщині ситуація теж змінилася. Тому регіон сьогодні дуже неоднорідний», — зауважив експерт.
Водночас, наголошує політолог, це не означає, що Вишеградська група втратила сенс.
Підсумовуючи розмову, Григорій Месежніков зазначає, що головні виклики для країни пов’язані не лише із зовнішньою політикою. На його думку, значно важливішим є стан самої словацької демократії та верховенства права.
«Два головні виклики залишаються незмінними — зберегти демократію і зберегти прозахідну орієнтацію Словаччини», — впевнений він.
Читайте также: У Волгограді повідомили про ракетну атаку на оборонний завод (відео)
Авторка: Ольга Консевич
