У Миколаївській області до 5 років та 3 місяців позбавлення волі засудили мобілізованого, який самовільно залишив військову частину.
Читайте также: Селін Діон у обтислому комбінезоні та босоніжках на шпильках позувала на столі
Про це йдеться у вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Чоловік пішов у СЗЧ після смерті батька
Згідно з офіційними матеріалами судової справи, обвинувачений уродженець Вінниці був призваний до лав Збройних Сил України на початку літа2024 року — на підставі указу президента «Про загальну мобілізацію». Його направили для проходження служби водієм механізованого відділення однієї з військових частин. З цього моменту чоловік офіційно набув статусу військовослужбовця з усіма відповідними обов’язками, вимогами Військової присяги та статутів ЗСУ. До певного часу солдат належно виконував покладені на нього завдання в умовах особливого періоду.
Ситуація змінилася наприкінці січня 2025 року. Командування військової частини надало солдату офіційну короткострокову відпустку за сімейними обставинами. Згодом, у зв’язку з трагічною подією — смертю рідного батька, тривалість відпустки легально продовжили ще на 5 днів — до 30 січня 2025 року.
Вже наступного дня, 31 січня, військовослужбовець був зобов’язаний прибути до місця тимчасової дислокації свого підрозділу. Проте в обумовлений термін солдат на службу не з’явився, обравши шлях умисного ухилення від виконання військового обов’язку. Замість повернення на фронт він поїхав додому, де проводив час на власний розсуд, ніяк не пов’язуючи його з армією.
Військового у СЗЧ затримала поліція
Перебування поза межами військової частини тривало понад три з половиною місяці. Лише в середині травня 2025 року під час патрулювання вулиць чоловіка затримали співробітники Національної поліції та доправили до органів Військової служби правопорядку (ВСП). Після цього він особисто звернувся із заявою до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, задекларувавши «щире каяття». Його тимчасово перевели до резервної військової частини, проте належних висновків для себе солдат не зробив.
Як з’ясувалося під час судового слідства, це нез’явлення на службу стало лише ланкою у ланцюгу правопорушень обвинуваченого:
25 вересня 2025 року вироком Тростянецького районного суду Вінницької області його вже було засуджено за аналогічне кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення частини або місця служби) до 5 років позбавлення волі;
10 лютого 2026 року Вінницький міський суд виніс йому ще один вирок — уже за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне виробництво чи зберігання наркотичних засобів), призначивши остаточне покарання у виді 5 років і 1 місяця тюрми.
Читайте также: У тренчі, спідниці та балетках: стильна королева Мері приїхала на відкриття скульптури
У судовому засіданні в Арбузинці обвинувачений повністю визнав свою провину за епізод нез’явлення з відпустки, не оспорював жодних дат чи географічних обставин та знову заявив, що розкаюється у вчиненому. Проте суд поставився до цих слів із юридичним скепсисом.
Чому суд категорично відмовився визнати «щире каяття»
Аналізуючи особу обвинуваченого згідно зі ст. 65 та ст. 66 КК України, суд дійшов висновку про повну відсутність обставин, які б пом’якшували його покарання:
«Справжнє, щире розкаяння обов’язково передбачає не лише формальне визнання особою самого факту вчинення злочинних дій на лаві підсудних. Це має бути дійсне, відверте визнання своєї глибокої провини, щирий жаль з приводу скоєного та рішучий внутрішній осуд своєї попередньої протиправної поведінки. Головне — це бажання особи своїми діями виправити негативні наслідки вчиненого. З матеріалів цього кримінального провадження чітко слідує, що одразу після того, як у травні 2025 року чоловік повідомив правоохоронців про ухилення, він уже за кілька днів — 25 травня 2025 року — знову вчинив аналогічний злочин і не з’явився на службу, за що отримав свій перший вирок на Вінниччині. Жодних відомостей про реальну подальшу внутрішню переоцінку своїх дій матеріали справи не містять», — йдеться у матеріалах суду.
Додатково Феміда врахувала, що за місцем безпосереднього проходження військової служби в механізованому батальйоні солдат характеризувався виключно з негативного боку, а командування склало офіційний висновок про його повну службову невідповідність займаній посаді водія.
Вирок суду
Враховуючи високу ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке в умовах повномасштабної війни відноситься до категорії тяжких злочинів, суд визнав чоловіка винним за ч. 5 ст. 407 КК України. За цим конкретним епізодом суддя призначив покарання у виді 5 років і 3 місяців позбавлення волі.
Оскільки цей злочин був скоєний військовим ще до моменту постановлення його попереднього вироку Вінницьким міським судом від 10 лютого 2026 року, служителі Феміди застосували спеціальні правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України (призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень). Шляхом поглинання менш суворого попереднього строку (5 років і 1 місяць) більш суворим новим терміном, суд визначив фінальний вирок»: «Призначити засудженому до реального відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці».
Читайте также: Війна прийшла до Москви: експерт спрогнозував, якими будуть наступні атаки ЗСУ
