У Черкаському обласному кардіологічному центрі медики провели унікальну, ювелірну операцію та врятували життя 65-річній жительці Енергодара Ірині Руденко. Коли лікарі почули розповідь цієї жінки про те, через які кола пекла, катування та допити ФСБ їй довелося пройти в окупованому місті, аби врятувати від розправи та смерті десятки зовсім молодих українських військових, вони були глибоко вражені.
Читайте также: На кордоні з Угорщиною є ускладнення руху: про що попередили українців
Історія, яка розпочалася на Запорізькій АЕС на початку повномасштабного вторгнення, сьогодні нарешті стає публічною. Про жінку зі слабким від хвороб, але неймовірно великим та відважним серцем — у репортажі кореспондентки ТСН Валентини Доброти.
Як Ірина Руденко переховувала українських солдатів
До початку великої війни пані Ірина орендувала приміщення великої їдальні у медичному центрі Енергодара. Жінка завжди мала активну громадянську позицію — окрім звичайних пацієнтів та клієнтів, вона за власний кошт регулярно годувала малозабезпечених містян. Проте все змінилося наприкінці лютого 2022 року. Окупувавши місто, росіяни почали прориватися до стратегічної Запорізької АЕС.
Напередодні вторгнення, 21 лютого, до місцевої військової частини, яка мала охороняти атомну станцію, привезли нову ротацію молодих строковиків. Попередній підрозділ виїхав, а ці юнаки залишилися — зовсім юні, 18-річні хлопці, які ще навіть не встигли скласти офіційну військову присягу. Коли російські танки підійшли впритул до міста, Ірина Руденко разом з однодумцями забрала цих дітей із частини та перевезла на територію атомної станції, сподіваючись, що туди ворог не зайде. Проте окупанти розпочали штурм ЗАЕС.
Під час запеклих боїв на станції пані Ірині дивом вдалося вивезти 68 переляканих строковиків та таємно розселити їх у порожньому приміщенні медичного корпусу лікарні, яке перед війною якраз готували під нове діагностичне відділення. Разом із двома своїми вірними дівчатами-робітницями їдальні жінка взяла хлопців під повну опіку та тричі на день потайки носила їм гарячу їжу.
Як Ірина рятувала військових і як їх зрадила санітарка
Навесні 2022 року тисячі сміливих жителів Енергодара щодня виходили на масові патріотичні мітинги проти окупації, проте російське кільце навколо міста невблаганно стискалося. Загарбники за допомогою списків та документів дізналися, що в місті перебували українські військові, і розпочали тотальні обшуки. Переховувати таку кількість солдатів на території лікарні з кожним днем ставало смертельно небезпечно.
Ірина Руденко, волонтерка з Енергодара: «Ми вигадали дуже ризиковану, але дієву фішку. Хлопчики були зовсім малесенькі, худесенькі… Ми почали шукати по всьому місту свідоцтва про народження дітей підліткового віку — кому 15, кому 16 чи 17 років, у кого ще не було паспортів. Хтось із містян віддавав оригінали, хтось робив ксерокопії. Жодних офіційних зелених коридорів уже не було, але цивільні люди колонами виїжджали з Енергодара на вільну територію. Ми благали водіїв і по одному, по двоє підсаджували наших строковиків у машини, видаючи їх за звичайних дітей. Так, це було неймовірно небезпечно. Але таким шляхом ми змогли успішно вивезти з окупації 44 чоловіка! Вивезли і були від цього безмежно щасливі».
Проте згодом сталося те, чого волонтери боялися найбільше. Одного ранку хлопці, які залишалися в укритті лікарні, просто не прийшли на запланований обід. Як з’ясувалося пізніше, строковиків цинічно здала власна колега пані Ірини — санітарка цього ж медичного відділення. Вона пішла до окупантів і розповіла, що в корпусі переховуються українські бійці, яких розшукує комендатура.
Як росіяни катували українських військових
За кілька днів хлопці знову з’явилися в їдальні, але цього разу вже під суворим конвоєм російських військових. Ірина Руденко згадує цей момент із жахом: хлопці зайшли у приміщення, за звичкою тихо сказали: «Мамочка наша, ми прийшли на сніданок…», проте в залі стояла мертва тиша. Усі бійці опустили очі в підлогу, плакали та відмовлялися навіть торкатися їжі.
Ірина Руденко: «Вони прийшли абсолютно всі побиті — дуже багато було покалічених, били їх так, що це просто вам не передати словами. Хлопчикам прострілювали руки, прострілювали ноги на допитах, їх жорстоко ґвалтували окупанти… Навіть були хлопці кастровані росіянами… Це був страшний звірячий конвеєр».
Загарбники перетворили строковиків на справжніх рабів: тримали під замком у лікарні, змушували безкоштовно розбирати залізобетонні блокпости на в’їзді до Енергодара та під кулями копати кілометрові оборонні рови поблизу Мелітополя. Згодом більшу частину хлопців примусово вивезли до тюрем окупованого Криму та на територію РФ.
Одразу після цього небезпека нависла і над самою пані Іриною. Її вперше офіційно викликали на допит у ФСБ. Під час другого жорсткого допиту ефесбешники почали вимагати від жінки розкрити адреси, куди зникли інші солдати, адже росіяни ніяк не могли зрозуміти, куди поділися 44 бійці. За відмову говорити Ірину Руденко сильно побили прикладами автоматів по спині, від удару вона обличчям влетіла в залізні двері камери та повністю вибила собі передні зуби.
Читайте также: Перший трансфер Моурінью: “Реал” оголосив про підписання чемпіона Європи
Евакуація за дві години до арешту та критичний стан у Черкасах
Жінка жила і продовжувала таємно допомагати людям на межі повної людської та фізичної витривалості до глибокої осені 2022 року. Ситуацію ускладнювало те, що Ірина має тяжке хронічне захворювання легень — саркоїдоз. Через це вона постійно страждала від сильної задишки, а кожен крок давався їй через пекельну силу. Жодних життєво необхідних для неї ліків в окупованому місті не було, проте на всі заклики лікарів негайно тікати жінка твердо відповідала: «Поки останні хлопчики звідси не підуть — я місто не покину».
Виїжджати довелося екстрено разом із літньою мамою. Як з’ясувалося згодом, рішення було рятівним — рівно за дві години після того, як машина Ірини перетнула крайній блокпост, до її дому приїхали співробітники ФСБ з ордером на арешт. Росіяни тоді платили місцевим колаборантам величезні гроші за здачу українських патріотів.
Вже на підконтрольній Україні території Ірина Руденко зазнала важких ударів долі — майже один за одним через перенесений стрес померли її коханий чоловік та мама. На тлі прогресуючої хвороби легень у жінки виявили ще й смертельно небезпечну патологію серця — аортальний стеноз. Через сильне звуження клапана пані Ірина почала критично задихатися і вже практично не могла дихати самостійно.
Олег Журба, завідувач відділення Черкаського обласного кардіоцентру: «Ця страшна хвороба розвивається непомітно роками. Підступність полягала в тому, що задишка у пацієнтки була одночасно і від уражених легень, і від хворого серця. Людина просто втрачає дорогоцінний час, не знаючи, до якого лікаря йти спочатку — до пульмонолога чи кардіолога. Поєднання такої важкої супутньої патології, обмеженості медичної допомоги в окупації призвело до того, що пані Ірина потрапила до нас уже в кінцевій, термінальній стадії серцевої недостатності. Вона практично не мала часу».
Унікальна операція через мінірозріз та головне СМС у житті
Враховуючи велику площу тіла пацієнтки та серйозне хронічне ураження тканин легень, кардіохірурги розуміли: класичну відкриту операцію із розпиленням грудної клітки жінка під час тривалої реабілітації просто фізично не перенесе. Тому Олег Журба ухвалив рішення діяти за найсучаснішим європейським трендом — провести протезування серцевого клапана малотравматичним методом.
Хірурги виконали надскладну заміну ураженого елемента через крихітний мінірозріз (мінідоступ) між ребрами, що дозволило зберегти цілісність кісток та мінімізувати крововтрату. Таке високотехнологічне втручання вимагає від кардіохірургів найвищого рівня майстерності, проте воно дозволяє пацієнтам вставати на ноги вже за лічені дні після операції.
Сьогодні пані Ірина вже впевнено сидить на лікарняному ліжку, з усмішкою дихає на повні груди і каже, що почувається щасливою. Свій нинішній стан та полегшення вона порівнює з тим неймовірним моментом, коли вже в евакуації отримала на свій телефон найголовніше повідомлення у житті: «Мамочка, твоїх дітей офіційно звільнили з російського полону». Згодом волонтерці прислали офіційне відео, як її змучених хлопчиків обмінювали на кордоні.
Ірина Руденко зізнається, що знала на ім’я лише п’ятьох із 68 строковиків і, можливо, при зустрічі впізнає вже не всіх. На жаль, їй відомо і про загиблих на фронті вихованців. П’ятеро врятованих нею хлопців після обміну одразу повернулися до лав ЗСУ та зараз воюють на передовій, дехто досі залишається у полоні.
Проте жінка наголошує: «Це вони — справжні герої. Ніхто з моїх хлопчиків не здався, ніхто нікого не продав». Сама ж Ірина на лікарняному ліжку найбільше мріє про швидке одужання та велику зустріч із ними, аби знову почути це тихе і таке рідне для неї слово — «мамочка».
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Вибиті зуби та допити ФСБ! Ірина Руденко переховувала 68 українських бійців в окупації в Енергодарі
Читайте также: “Росія знову показала своє варварство”: ЄС та Китай відреагували на удар по Києво-Печерській лаврі
