Матері, які йдуть служити, часто стикаються не лише з розлукою, тривогою і внутрішнім конфліктом, а й із суспільним осудом. Їхній досвід досі звикли пояснювати надто просто: «покинула дітей» або «пожертвувала родиною». Але за цими словами губиться головне. Любов до дитини нікуди не зникає, навіть якщо між матір’ю і дитиною з’являються відстань, війна, провина і страх. Про цей складний досвід розповідає методистка Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Олена Запольська.
Читайте также: ANDRE TAN презентує нову колекцію FLEUR DE LYS: фото
Материнство і служба не скасовують одне одного
У розмовах про жінок на фронті досі відчувається спокуса все спростити. Ніби жінка має зробити один остаточний вибір: або бути матір’ю, або бути військовою. Але в реальному житті цей досвід значно складніший.
Материнство і військова служба не є взаємовиключними ролями. Жінки не перестають бути матерями, коли йдуть захищати країну. Вони намагаються зберегти зв’язок із дитиною навіть на відстані, паралельно виконуючи свій обов’язок.
«Ми часто намагаємося спростити досвід жінок до “правильно” або “неправильно”, але насправді там одночасно існують любов, провина і відповідальність», — пояснює Олена Запольська.
Чому розлука не означає втрату зв’язку
У мирному житті материнство часто асоціюють із постійною присутністю поруч із дитиною. Але навіть тоді близькість не зводиться лише до фізичної присутності. Важливішим є сам зв’язок — відчуття, що мама поруч емоційно, навіть якщо її немає в кімнаті чи вдома.
Під час війни ці розлуки стають набагато важчими. Вони довші, болючіші й глибші. Але це не означає, що зв’язок зникає. Він може зберігатися через дзвінки, повідомлення, спогади, внутрішнє відчуття близькості.
Саме тому досвід матерів-військових не можна описати однією фразою. Це не історія про відмову від дитини, а про спробу втримати стосунок у ситуації, де дуже багато болю і мало простих рішень.
Відкрито реєстрацію на безоплатну програму «Фінансова грамотність для підприємців»!
Запрошуємо підприємців, що прагнуть впевненості у фінансових рішеннях і готові масштабувати бізнес системно, на онлайн-програму від Vision Fund Ukraine у партнерстві з Ekonomika+ та Delo.ua.
Провина, тривога і страх бути «поганою мамою»
Для жінок, які поєднують материнство і службу, цей шлях часто супроводжується сильними внутрішніми переживаннями. Вони можуть відчувати провину, сумніви, страх нашкодити дитині або виявитися «недостатньо хорошою мамою». Іноді це проявляється як постійна тривога. Іноді — як потреба надолужити втрачений час після повернення.
Олена Запольська наводить приклад жінки, яка після повернення зі служби зіткнулася з відчуттям відчуження від дитини.
Читайте также: Привітання з Великоднем: листівки, вірші, проза
«Вона говорить: “вона ніби моя, але не повністю”. Це переживання може бути як наслідком порушення безперервності зв’язку, так і способом захиститися: частина психіки “заморожує” прив’язаність, щоб витримати розлуку», — каже психологиня.
Це не означає, що жінка перестала любити свою дитину. Навпаки, любов залишається. Але поруч із нею можуть одночасно існувати інші сильні почуття — провина, сором, виснаження, полегшення, біль. І саме ця суперечливість є частиною правди, про яку не завжди легко говорити.
Чому осуд і героїзація однаково спрощують реальність
Суспільство часто не витримує складності цього досвіду. Тому в публічному просторі з’являються дві крайнощі: жінок або засуджують, або героїзують. Але обидва підходи однаково далекі від реальності.
Формулювання на кшталт «покинула дітей заради фронту» створюють додатковий тиск і шукають винну там, де є складна життєва ситуація. Водночас ідеалізація на кшталт «пожертвувала всім заради країни» теж стирає частину правди — про сумніви, внутрішню боротьбу і виснаження.
У результаті жінка з її реальними переживаннями просто зникає між цими двома образами.
Які слова справді можуть підтримати
У цій темі особливо важлива мова. Те, як ми говоримо про матерів-військових, або додає їм тиску, або дає простір для чесної розмови.
Підтримуючою є мова, яка визнає складність досвіду. Наприклад, коли ми говоримо, що жінка переживає розлуку з дитиною у зв’язку зі службою. Або що вона стикається з провиною і водночас відчуває значущість свого вибору.
«Звісно, ці слова не роблять реальність матерів, які пішли на війну, менш складною. Але правильні фрази дають змогу побачити: ми вас розуміємо. Не навішуємо ярлики», — наголошує Олена Запольська.
Читайте также: 15 речей на літо 2026, які потрібно купити, якщо ви хочете виглядати дорого (а не «просто по-літньому»)
