Чому люди чинять зло: три книги, що допомагають зрозуміти природу жорстокості

«Про тиранію. Двадцять уроків ХХ століття», Тімоті Снайдер, «Човен»

«Я була жертвою пропаганди. Вибачте». Чому подібних слів недостатньо для зняття відповідальності? Тому що «бути обдуреним в політиці — не виправдання». Про це пише американський історик, дослідник історії країн Східної Європи Тімоті Снайдер. «Про тиранію» — невеличка книжка, всього 150 сторінок. Але у ній автору вдалося розповісти про найголовніші маркери, які підказують, що країна на шляху до авторитаризму. Більшість із цих маркерів слабо помітні, до речі. Спочатку не зважаєш на них, а потім — пізно.

Читайте также: Паливна криза в Росії вдарила по залізниці: під загрозою ключові вантажні перевезення

«Як і політика неминучості, політика вічності робить з історії маскарад, хоч в інший спосіб. Вона переймається минулим, але байдужа до фактів. Вона ностальгує за минулими подіями, яких ніколи не було, у часи, що насправді були лихоліттям». Автор пише про завбачливу покору, коли громадяни віддають владі навіть те, про що вона напочатку не просила. Про важливість читання, аби не приймати «відсутність ширшої картини. Ширша картина вимагає більшої кількості знань, а щоб здобути їх, треба читати».

«П’ять четвертинок апельсина», Джоан Гарріс, «КСД»

Ця британська письменниця відома завдяки екранізованому твору «Шоколад». Але більше 20 років тому вона також написала роман «П’ять четвертинок апельсина». Джоан Гарріс описує історію родини, яка пережила окупацію. І протягом усього твору шукає відповідь на запитання: чому люди під час війни переходять на бік ворога?

Людина завжди знає, коли вона робить погано, а коли щось хороше. На прикладі героїв «П’ять четвертинок апельсина» це прекрасно показано. Як і те, що за кожне своє рішення доведеться заплатити навіть через десятиліття.

Читайте также: Реабілітація в Карпатах: Інтерпайп Пінчука організував для ветеранів відновлення в форматі пригод

«А як щодо тих старих — їм зараз 80 чи 90, — яких ув’язнили за військові злочини? Сліпі та хворі старигани, з пом’якшеними деменцією рисами, млявими й байдужими обличчями. Неможливо повірити, що колись вони були молоді. Неможливо уявити, що колись у цих крихких забудькуватих головах тіснилися криваві задуми. Розтрощили посудину — і вміст витече. Спокутування такого злочину вимагає цілого життя».

«Кухня терору», Вітольд Шабловський, Видавництво Старого Лева

Ідея «Кухня терору» у польського репортера та письменника з’явилась десять років тому, коли він сидів на літній дачі тирана Сталіна в Абхазії. Для написання книжки автор відвідав більше п’яти країн колишнього Радянського Союзу. Йому було цікаво дізнатись, як їжа може слугувати пропаганді. «Через кухонні двері можна так добре показати не лише людські історії, смакові звички чи вподобання кухарів і тих, кому вони готували, а й маніпулятивні механізми влади — жорсткої і безжальної, зосередженої в руках божевільних вождів, генсеків та інших радянських партійних діячів».

Один із розділів Шабловський присвятив кухарям під час Чорнобильської катастрофи. А також Голодомору в Україні. «Сталін заморив голодом понад шість мільйонів українців. Кожні сім хвилин хтось в Україні вмирав від голоду».

Читайте также: Ефектна Ріанна позувала в мереживному пеньюарі

Коментарі
Сортувати:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *