Протягом перших днів перебування у космосі людське серце починає стрімко втрачати масу, оскільки через відсутність гравітації зникає звичне фізичне навантаження на цей м’яз. Науковці пояснюють такі структурні зміни природною адаптацією організму астронавтів до умов невагомості, а не ознакою хвороби чи пошкодження.
Читайте также: Бізон раптово кинувся на туриста: момент нападу потрапив на відео
Про це повідомляє SpaceDaily.
Причини зменшення серцевого м’яза
Дослідження засвідчило, що після 10-денної місії на шатлі головна насосна камера серця астронавтів зменшилася в середньому на 12 відсотків. На Землі серце постійно працює проти гравітації, виштовхуючи кров від ніг до голови. Натомість на орбіті ці зусилля зникають, рідина припливає до грудної клітки, і серцю стає значно легше працювати.
Одночасно організм сприймає надлишок рідини в грудях як сигнал про завелику кількість крові, тому швидко починає її позбуватися. У перші дні польоту об’єм плазми стрімко падає, що призводить до зменшення наповненості серця. За словами вчених, цей механізм є зворотним до того, як серце спортсмена збільшується під час інтенсивних тренувань.
«Серце стає меншим, воно скорочується й атрофується, але не стає слабшим — з ним усе гаразд», — пояснив провідний автор дослідження Бенджамін Левін.
Ризики під час повернення на Землю
Головна небезпека для астронавтів виникає не на орбіті, а під час повернення додому. Зменшене серце в тілі, яке втратило значну частину рідини, виявляється абсолютно не готовим до раптового відновлення гравітаційного тиску. Саме через це члени екіпажу часто відчувають слабкість і можуть знепритомніти, коли вперше встають на ноги після приземлення.
Читайте также: Достойно пройшли найскладніший рік: у ЗМІ оцінили результати роботи уряду Юлії Свириденко
Щоб допомогти організму відновити об’єм крові перед зустріччю з гравітацією, астронавтам одразу після приземлення вводять спеціальні сольові розчини. Після коротких польотів процес реабілітації проходить досить швидко. Рівень рідини відновлюється за кілька днів, а втрачена маса серцевого м’яза повертається протягом кількох тижнів.
Довгострокові місії та політ на Марс
Тривалі космічні експедиції значно ускладнюють ситуацію та потребують інтенсивних профілактичних заходів. Коли вчені спостерігали за астронавтом Скоттом Келлі протягом 340 днів на Міжнародній космічній станції, його лівий шлуночок щотижня втрачав близько 0,74 грама. Це відбувалося незважаючи на те, що чоловік активно тренувався шість днів на тиждень.
Водночас новіше дослідження 2023 року за участю 13 астронавтів, які провели на МКС п’ять місяців, не виявило явного зменшення серцевих камер. Сучасні програми фізичних вправ на станції здатні значною мірою нівелювати цей негативний ефект невагомості. Однак медики досі не мають остаточного рішення для майбутніх багатомісячних польотів на Марс, де астронавтам доведеться знову боротися з гравітацією без підтримки лікарів.
Читайте также: Дружина Андрія Шевченка у 22-гу річницю шлюбу показала, який вигляд вони мали в молодості
