У сімейному фотоальбомі авторки матеріалу The Washington Post збереглися чорно-білі світлини початку 1950-х років, на яких мама та бабуся штопають шкарпетки. Для покоління, яке виросло у 2000-х, такі кадри можуть здатися символом бідного та тяжкого життя, пережитком минулого, а шиття власного одягу — навичкою бабусь. Сьогодні ж багато хто навіть не знає, як пришити ґудзик.
Читайте также: Дивом уникли масових жертв: Росія вдарила по Києву підступними ракетами зі шрапнеллю
За словами персональної стилістки Лані Інландер, люди поступово відмовилися від ремонту одягу, коли речі стали дешевшими, а купити нову річ стало простіше, ніж відремонтувати стару. Культура споживання дедалі більше цінувала новизну, а не турботу про речі, які ви вже маєте.
Актуальність ремонту одягу
Ситуація змінилася через дві глобальні тенденції — стрімке поширення «швидкої моди”та дедалі очевидніші екологічні наслідки надмірного споживання.
Останніми роками у модній індустрії активно обговорюють проблему перевиробництва. Виготовлення одягу є одним із великих джерел викидів парникових газів, тому ремонт речей поступово перетворився не просто на практичне рішення, а на прояв особистих цінностей.
Сьогодні латка на сорочці чи джинсах дедалі частіше говорить не про нестачу коштів, а про свідомий вибір людини, для якої важливі сталість і відповідальне споживання.
Ремонт одягу
Історія ремонту одягу така ж давня, як і сам одяг. Люди століттями подовжували життя речам за допомогою вишивки, латок, штопання та перешивання.
Навіть у гробниці Тутанхамона археологи знайшли лляну хустку зі слідами ремонту. У колоніальній Америці жінки могли роками носити одну й ту саму сукню, змінювати її силует відповідно до моди чи власної фігури.
У середньовіччі жінок, які лагодили церковне вбрання чи одяг для бідних, вважали доброчесними. Натомість у вікторіанську епоху залатані штани чи потерте взуття вже стали символом бідності.
Під час Першої та Другої світових воєн економія перетворилася на справжній обов’язок. Штопати шкарпетки, лагодити пальта чи перешивати старі речі було практично. Особливо відомою стала британська кампанія Make Do and Mend, яку започаткували 1941 року після введення нормування одягу. У великих містах США навіть відкривалися спеціальні салони для штопання.
Однак уже у нульових роках мода на практичність поступилася місцем епосі ділових костюмів. А на початку XXI століття стрімке поширення «швидкої моди» остаточно змінило правила гри, дешевий одяг став доступним практично кожному.
Покоління, яке звикло недорого купувати джинси, часто не готове витрачати майже половину їхньої ціни на ремонт. До того ж багато молодих людей просто виросли у сім’ях, де шиття не було звичною навичкою.
Читайте также: Колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер став членом Дорадчої ради ДТЕК
Нова епоха усвідомленої моди
Пандемія COVID-19, кліматична криза та інфляція стали поштовхом до переосмислення власного гардероба. Саме після 2020 року дедалі більше людей почали цікавитися вінтажем і секондгендами, а разом із вінтажем природно повернулася й культура ремонту.
Сьогодні люди все частіше купують менше, але якісніше, наприклад, натуральні тканини, добре пошиті речі, одяг із запасом тканини у швах, який можна легко підігнати під зміну фігури. Така купівля розглядається як довгострокова інвестиція, а не сезонна примха.
Цей підхід має й екологічне підґрунтя. За оцінками Бюджетного управління Конгресу США, у 2021 році виробництво одягу створювало близько 12% світових викидів парникових газів. Водночас більшість викинутого текстилю зрештою опиняється на сміттєзвалищах.
Невидимий ремонт
Найзвичніший варіант — так званий невидимий ремонт. Його мета — зробити так, щоб річ мала майже новий вигляд. Майстер акуратно заштопає дірочку на вовняному кардигані, замінить відірвані ґудзики чи відновить пошкоджений шов. Такі роботи можуть виконувати ательє чи деякі хімчистки, хоча дрібний ремонт беруть не всі майстри, адже багатьом вигідніше шити нові вироби.
Перед тим як віддати річ у ремонт, варто уточнити, які саме роботи виконує майстерня. Наприклад, хімчистка може легко підшити спідницю, але не впоратися зі складною реставрацією кашемірового светра, пошкодженого міллю.
Якщо ви замислитеся, чи варто ремонтувати улюблені джинси, чи ж вовняний піджак, то все залежить від місця пошкодження, тканини та кольору. Темні чи принтовані речі зазвичай ремонтувати простіше, адже сліди роботи майже непомітні.
Латка, як прикраса
Інший напрямок, який активно набирає популярності, — видимий ремонт. У цьому випадку шви, вишивка чи декоративні латки не приховуються, а навпаки стають частиною дизайну. Натхненням для цього стилю стали японська техніка сашико, клаптикове шиття XIX століття та традиційна ручна вишивка.
Декоративна квітка поверх маленької дірочки чи незвичайна латка можуть навіть стати своєрідною модною заявою. Такий ремонт дедалі більше перетворюється на символ індивідуального стилю.
Освоїти базові навички ремонту одягу значно простіше, ніж здається. Навіть якщо людина ніколи не тримала голку у руках, основи можна вивчити дуже швидко. Допоможуть книжки, численні відеоуроки чи базові курси шиття, які проводять громадські центри, магазини тканин або майстерні ремонту одягу.
Спробуйте переглянути кілька роликів на YouTube, купити голку з ниткою та вперше самостійно пришити ґудзик. Наступною ціллю можуть стали ті самі заштопані шкарпетки, які колись лагодила ваша мама.
Читайте также: Чоловік ледь не втратив зір через забобони: що він робив
