Не один раз можна було помітити, як за президентами ядерних держав носять чорну валізу, в якій є кнопка керування ядерним арсеналом країни. Необхідність створити мобільний пункт для управління ядерним потенціалом виникла в СРСР ще в 70-ті роки ХХ століття.
Читайте также: Київщина після атаки: у Вишневому існує загроза повторної детонації вибухівки
ТСН.ua пояснює, чи існує червона кнопка, від натиску якої зникне все живе на планеті та скільки ядерної зброї у світі.
Як працює ядерна кнопка
Усередині валізки, або «ядерного футбольного м’яча», який завжди перебуває у безпосередній близькості від президента, є так звана «чорна книга», в якій розписані можливі сценарії, які передбачають завдання ядерних ударів. Для того, щоб отримати до неї доступ, президент повинен верифікувати свою особу за допомогою спеціальної пластикової картки.
Після того, як президент вибере цілі для ядерного удару з «меню», він наказує командному пункту, а потім — за допомогою запечатаних кодів — віддає ще один наказ штабу стратегічного командування на військово-повітряній базі.
Швидкість міжконтинентальних балістичних ракет може досягати 27 тисяч кілометрів на годину. Вони залишають атмосферу Землі, а потім починають падіння до своєї мети зі швидкістю 6,5 кілометрів на секунду.
Ракету, яку вже запустили, неможливо зупинити, але якщо ракети залишаться у шахтах, їх може вразити противник.
Чому не можна просто натиснути кнопку у відповідь на поразку
Уявіть таку картину. Противник методично перемелює вашу армію, завдає ударів по енергосистемі. Ви маєте ядерний арсенал. Чому б не застосувати?
Будь-яке застосування ядерної зброї — навіть тактичної, навіть демонстраційної — це запрошення до симетричної відповіді. Саме тому авторитетний експерт із міжнародних відносин з Університету Глазго Ріс Кріллі зазначає: ризики застосування ядерної зброї сьогодні не теоретичні — вони найреальніші за останні десятиліття. Але жодна ядерна держава не демонструє конкретних приготувань до удару, бо кожна з них має в голові одну й ту саму думку: мене теж накриє.
Це і є стримування. Ядерне стримування працює тільки доти, доки противник вірить у твою здатність відповідати на всіх рівнях. Якщо країна систематично програє у конвенційному протистоянні, її ядерні загрози починають звучати як визнання безпорадності, а не як демонстрація сили. Досвідчені стратеги з іншого боку це бачать.
Хто має ядерну зброю та скільки її у світі
На початок 2025 року дев’ять держав — США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія, Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР — разом мали орієнтовно 12 241 боєголовку; близько 9 614 у військових запасах для потенційного застосування, з них приблизно 3 912 розгорнуті, а 2 100 — у стані високої готовності на балістичних ракетах (переважно США/РФ).
За державами (оцінки неофіційні, змінні):
Росія має приблизно 4300 у запасі; США — 3700; Китай — 600 і швидко зростає; Франція — 290; Велика Британія — 225; Індія — 180; Пакистан — 70; Ізраїль — 90; КНДР — 50 (може мати готові до носіїв блоки, але точні цифри невідомі).
Доктрини ключових держав
США
Ядерна доктрина США виправдовує себе: від завершення Другої світової війни ніхто не завдавав ядерних ударів по Сполучених Штатах або інших державах.
Сполучені Штати давно мають найсильніші у світі конвенційні збройні сили, що усуває необхідність в ядерному щиті. Натомість основою ядерної доктрини США стало ядерне стримування, тобто найвищим пріоритетом є запобігання ядерній агресії з боку супротивника завдяки загрозі нищівної помсти. Від моменту настання ядерної епохи в 1940-х роках Сполучені Штати прагнуть переконати своїх супротивників, що будь-який ядерний напад на США або їх союзника за договором буде розглядатися як привід для ядерного удару величезних масштабів у відповідь.
Росія
Про те, в якій ситуації Росія може застосувати стратегічну ядерну зброю, в загальних рисах описано у військовій доктрині РФ. Крім того, умови застосування можуть фігурувати в інших документах, про які публічно не повідомляється.
У військовій доктрині йдеться, що Росія може застосувати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також у разі агресії із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування держави.
2020 року Росія опублікувала документ під назвою «Основи державної політики в галузі ядерного стримування», який багато хто називає ядерною доктриною Росії.
Читайте также: Яке церковне свято в Україні 7 липня
Насправді цей документ — добровільна декларація російських намірів щодо ядерної зброї, а не офіційний доктринальний документ. Його завдання — зробити цю закриту область прозорішою для інших країн.
Китай
У Китаю стратегія дещо відрізняється від інших ядерних країн: за офіційною риторикою, Пекін прагне не поспішати з упереджувальними ударами; він оцінює шкоду, встановлює винуватців і лише тоді відповідає. Однак за останні роки Китай значно нарощує боєзаряди й засоби доставки — від підводних човнів до наземних пускових установок — і прогнозовано продовжить збільшення потенціалу.
У разі ядерної загрози — офіційний наказ на застосування проходить через Центральну військову раду (ЦВР).
Франція
Досі французька ядерна доктрина будувалася на загрозі масованої ядерної відповіді, якщо президент вважатиме, що «життєво важливі інтереси» Франції опинилися під загрозою. Питання не в тому, хто натисне на ядерну кнопку, а в тому, чи можна ядерний захист Франції поширити на інші європейські країни.
Велика Британія
Велика Британія 2010 року гарантувала, що не застосовуватиме або погрожуватиме застосуванням ядерної зброї проти держав-учасниць Договору про нерозповсюдження, які не мають ядерної зброї.
У доктрині йдеться про те, що основна мета ядерної зброї Великої Британії — зберегти мир, запобігти примусу та стримати агресію.
Ядерна зброя може бути застосована:
у найекстремальніших обставинах самооборони
для захисту союзників НАТО
Ядерна доктрина Індії
Індія також дотримується принципу не використовувати першою ядерну зброю. Згідно з доктриною, Індія може застосувати ядерну зброю лише як відплату або у відповідь на хімічну або біологічну атаку.
Північна Корея
Північна Корея стала єдиною державою в історії, яка вийшла з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 2003 року. Згодом Північна Корея офіційно закріпила право використовувати превентивні ядерні удари для свого захисту у новому законі, який, за словами лідера Кім Чен Ина, робить її ядерний статус незворотнім.
Ядерний арсенал Північної Кореї наближається до критичної межі: протягом найближчого десятиліття він може перевершити арсенали Ізраїлю, Пакистану та Великої Британії, водночас можливості ядерних ракет КНДР будуть здатні — або вже здатні — перевантажити наземну протиракетну оборону США, яка покликана захистити країну від подібної атаки.
За підрахунками дослідників, за чотири роки президентства Трампа КНДР збільшила свій ядерний арсенал майже вдвічі. Зараз у розпорядженні Кім Чен Ина — від 45 до 60 ядерних бомб. Це істотно менше, ніж у інших ядерних держав.
Перепони для ядерної зброї
Зазначимо, договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), підписаний 1968 року, десятиліттями стримував глобальну гонку озброєнь. Його основна формула — п’ять офіційних ядерних держав (США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія) гарантують безпеку іншим, щоб ті не розробляли власну зброю. Але з приходом Дональда Трампа у цій формулі засумнівалися.
У ХХ століття відбулося понад 2000 ядерних випробувань, більшість із яких провели Штати і Радянський Союз. І хоч це доводить ядерний статус цих країн, ті давні випробування не гарантують, що ядерні боєголовки, які роками припадають пилом у підземних сховищах, спрацюють сьогодні.
У ядерних держав обмежені можливості перевірки їхніх арсеналів атомної зброї. Випробування реальних ядерних боєголовок заборонені Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань (Північна Корея його не підписувала, тому проводила пробний запуск 2017 року), але вони можуть перевіряти механізми боєголовок.
Згідно зі звітом американського уряду 2020-го, Росія і Китай, ймовірно, виконали реальні випробування ядерної зброї надмалої потужності. Цю заяву не було підтверджено, але такі випробування дали б цим країнам можливість оцінити надійність їхньої зброї.
Читайте также: Одеса у вогні — що відбувається у місті після атаки РФ
