«Інвентум Україна» же 17 років працює у сфері промислової енергетики та інжинірингу. За цей час компанія реалізувала понад 465 проєктів по всій Україні » від модернізації обладнання на металургійних підприємствах до будівництва об’єктів генерації теплової та електричної енергії. Серед найбільш відомих проєктів — роботи на Азовсталі та комбінаті імені Ілліча в Маріуполі, будівництво теплоелектроцентралі в Охтирці, впровадження когенераційних установок для українських громад, а також модернізація та ремонт обладнання на теплоелектростанціях і промислових підприємствах.
Читайте также: Про це мало хто знає: навіщо досвідчені городники засаджують весь город кропом
У 2025 році команда компанії брала участь у введенні в експлуатацію когенераційних об’єктів загальною потужністю 19 МВт. Сьогодні в «Інвентум Україна» працює понад 250 фахівців — інженери, монтажники, проєктанти, теплотехніки, кошторисники та виробничі спеціалісти.
За роки повномасштабної війни компанія сплатила понад 89 млн грн податків і спрямувала майже 9 млн грн на підтримку військових та цивільних. Вісім співробітників сьогодні проходять службу у Збройних силах України.
«Будь-який проєкт — це насамперед люди. Коли ми говоримо про побудовану котельню, відремонтований котел чи встановлену когенераційну установку, за цими словами стоять десятки фахівців. Інженери, зварювальники, монтажники, майстри, кошторисники, бухгалтери. Саме тому до нашого 17-річчя нам захотілося розповісти не лише про реалізовані проєкти, а й про тих, хто зробив їх можливими. Бо історія компанії — це історія її команди», – говорить співзасновниця компанії Жанна Талац.
У компанії кажуть, що справжнє значення команди зрозуміли ще у 2014 році, коли втратили частину замовників на сході України. Після початку повномасштабної війни головним завданням стало зберегти людей, робочі місця та команду.
«Ми навчилися працювати під час блекаутів, повітряних тривог і постійної невизначеності», — говорить Жанна Талац.
Двічі переселенка. Історія Яни
У 2014 році Яна Горбунова-Корзенкова виїхала з Луганська разом із п’ятирічною донькою: «Все, що ми взяли — це документи та одну валізу речей на двох».
У Сумах Яна починала життя з нуля. У 2017 році прийшла до «Інвентум Україна» офіс-менеджером, а згодом стала спеціалісткою з вогнетривких матеріалів.
Та війна знову змусила родину змінювати життя. У 2025 році через безпекову ситуацію сім’я переїхала на Київщину.
«Знову ми ВПО, знову нова громада, знову пошуки свого місця серед чужих людей. Але цього разу в мене вже була перевага — стабільна робота. Робота сьогодні — це те, що дає мені відчуття стабільності. А команда — це мій тил. Мій колектив уже є моєю родиною», – ділиться Яна Горбунова-Корзенкова.
Майстер, який зустрів повномасштабну війну в Маріуполі
Керівник виробничої дільниці Дмитро Хоружий працює в енергетиці понад 30 років. У січні 2022 року він разом із командою приїхав на Азовсталь для відновлення турбіни.
«Зранку 24 лютого о п’ятій годині мені зателефонували. Я не міг повірити, що це відбувається насправді. Тривоги в Маріуполі на той час були звичною справою, ми до них вже звикли. Тому зранку ми поїхали на Азовсталь з наміром продовжувати роботу. Але ми отримали команду від керівництва виїжджати негайно. Нам передали квитки на потяг. Ми приїхали працювати на Азовсталь, а за кілька годин уже евакуювалися», — згадує Дмитро Хоружий.
Сьогодні Дмитро керує будівництвом майданчиків для когенераційних установок.
«Найбільше я пишаюся своєю командою і тим, що вмію організовувати складні робочі процеси. Я усвідомлюю важливість роботи нашої команди. І мене тішить бути дотичним до проєктів, які дають світло і тепло тисячам людей», – говорить Дмитро Хоружий.
Від ізолювальника до керівника
Олександр Шаповал працює в компанії з 2010 року. За цей час він пройшов шлях від ізолювальника до керівника будівельно-монтажного управління.
«Ми починали з верхолазних робіт методом промислового альпінізму. Хтось може вважати це авантюризмом, але ми працювали на результат, який з роками себе виправдав», – каже Олександр Шаповал.
За його плечима десятки складних об’єктів по всій Україні, серед найпам’ятніших — багаторічна робота на Азовсталі та комбінаті імені Ілліча у Маріуполі.
«Компанія проводила модернізацію та ремонт ролікових, методичних та камерних печей, котла та парової турбіни. Загалом ми реалізували понад 15 проєктів. Це був один із найважчих і водночас найважливіших періодів у моїй кар’єрі. І загалом в нашій роботі не існує подібних чи повторюючих об’єктів. Кожен проєкт — це ексклюзив», – говорить Олександр Шаповал.
Одним із наймасштабніших проєктів останніх років стало будівництво об’єкту генерації теплової енергії загальною потужністю 40 МВт в Охтирці.
На майданчику одночасно працювали понад 90 спеціалістів різних підрядних організацій. Для реалізації проєкту було змонтовано понад 500 тонн обладнання та понад 320 тонн футерування. Будівництво відбувалося поруч із зруйнованою російськими обстрілами Охтирською ТЕЦ і стало одним із символів енергетичного відновлення громади.
Інженерія як професія майбутнього
Головний конструктор Вадім Козлов працює в компанії вже 13 років. Саме такі люди проєктують майбутні об’єкти задовго до того, як на майданчик зайде будівельна техніка.
«Найбільше подобається вирішувати нестандартні технічні завдання та бачити результат своєї роботи в реальних проєктах», — зазначає Вадім Козлов.
Він працював над проєктами для Азовсталі, Інтерпайпу, Машдеталі та інших великих підприємств.
«Найбільше запам’ятовуються проєкти великих промислових печей, де довелося поєднати складні теплотехнічні розрахунки з жорсткими вимогами замовника та роботу різних систем в єдине ціле. Це проєкти на Азовсталі в Маріуполі, на Машдеталі в Сумах, на Інтерпайпі в Нікополі. Вони дали мені великий професійний досвід і впевненість у власних рішеннях», — каже Вадім Козлов.
Людина, яка рахує великі проєкти
Інженер-кошторисник Ольга Клотченко працює в «Інвентум Україна» майже 14 років.
«Коли я прийшла в компанію, ремонт котлів, теплоізоляційні роботи, будівництво та ремонт печей виявилися абсолютно новим напрямком. Довелося швидко навчатися», – згадує Ольга Клотченко.
Попри війну, роботи не меншає. «Коли стає важко, я думаю, що мені легше, ніж тим хлопцям, які зараз в окопах під кулями та дронами стоять і боронять нас», — говорить вона.
Побудувати ТЕЦ під час війни
Одним із наймасштабніших проєктів останніх років стало будівництво теплоелектроцентралі в Охтирці. Керівник проєкту Олександр Остапенко відповідав за оперативне управління будівництвом, взаємодію із замовником та генеральним підрядником, контроль постачання обладнання й матеріалів, координацію підрядників і роботу команди на майданчику.
Читайте также: Чоловік “прокинувся” перед вилученням органів: чи встигли припинити операцію
«Найбільше запам’яталося те, що це був перший проєкт такого масштабу та складності. Щодня виникали нові виклики, які потрібно було швидко вирішувати», – згадує Олександр Остапенко.
«Саме цей проєкт навчив мене швидко приймати рішення, брати відповідальність і знаходити нестандартні виходи у складних ситуаціях», — говорить Олександр Остапенко.
Частину обладнання монтували буквально «з коліс» — воно приїжджало на майданчик і майже відразу встановлювалося.
«Коли об’єкт запрацював, з’явилося відчуття, що ми зробили щось справді важливе не лише для замовника, а насамперед для людей, які отримали нове джерело тепла та електроенергії», — додає Олександр Остапенко.
Нікополь. Перший день великої війни
Повномасштабне вторгнення застало Олександра Остапенка в Нікополі, на об’єкті Інтерпайп, де команда виконувала футерувальні роботи на гартівному комплексі.
«Першим рішенням було забезпечити безпеку людей. Разом із колегами Олександром Шаповалом та Сергієм Анікієвим ми поїхали на об’єкт, законсервували обладнання та почали організовувати евакуацію працівників», – розповідає Олександр Остапенко.
«У той момент головним було не зберегти проєкт чи обладнання, а подбати про людей. Особливо символічно, що у 2023 році ми повернулися до цього об’єкта і завершили роботи попри постійні обстріли Нікополя», – говорить Олександр Остапенко.
Ті, хто сьогодні захищає країну зі зброєю
Не всі працівники компанії зараз працюють на енергетичних об’єктах. Вісім співробітників Інвентум Україна долучилися до лав ЗСУ. Один із них — Сергій Анікієв. Він працював у компанії з 2013 року, пройшов шлях від ізолювальника до майстра. Після початку повномасштабного вторгнення був мобілізований.
«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я збирався на роботу в Нікополь. Зранку всі телефонували, я спочатку думав, що вітають з Днем народження, але замість привітання всі говорили, що почалася війна. Ми зібралися на об’єкті і вирішили, що будемо рухатись до своїх родин. Як повернувся до родини, пішов у військкомат. Трохи з часом мене мобілізували і замість енергетики пішов захищати Україну», – поділився Сергій Анікієв.
«Разом із підприємством розвивався та зміцнювався і я. Тут дуже потужна команда професіоналів у своїй справі. Я залюбки повернусь в колектив після демобілізації», — говорить Сергій Анікієв.
Пам’ять про колегу
Війна приносить не лише історії стійкості та сили. Вона приносить і втрати. 25 квітня 2025 року загинув працівник «Інвентум Україна» Руслан Буряченко.
Колеги згадують його як людину, на яку завжди можна було покластися, професіонала своєї справи та надійного товариша.
Його ім’я назавжди залишиться частиною історії компанії.
Люди, яких ми не бачимо
Технічний директор і співзасновник «Інвентум Україна» Олександр Гнаповський стояв біля витоків компанії у 2009 році. За цей час він брав участь у реалізації сотень інженерних проєктів — від Сумської ТЕЦ та Азовсталі до сучасних когенераційних об’єктів для українських громад. Саме він відповідає за складні технічні рішення, теплотехнічні розрахунки та інженерну логіку проєктів.
За його словами, сьогодні роль інженерів для країни важлива як ніколи.
«В часи, коли наше життя залежить від належного функціонування, вчасних якісних ремонтів, відновлення та розвитку критичної інфраструктури, особливо сфери енергетики та теплопостачання, роль інженера виходить чи не на перший план. Зараз на вагу золота швидкі та зрозумілі для виконання інженерні рішення», – говорить Гнаповський та додає:
«Суспільство бачить умовно тільки „фасад“: вчасне подання електроенергії, теплоносія, води. Але за „фасадом“ енергетичного об’єкта стоїть безперервна робота сотень, а то й тисяч різних фахівців».
Окремо він згадує проєкт капітального ремонту парового котла на Трипільській ТЕС.
«Для мене це проєкт насамперед про людей, які попри обстріли виконували свої зобов’язання. Саме цим я найбільше пишаюся», – говорить Олександр Гнаповський.
На його думку, саме новому поколінню інженерів доведеться будувати післявоєнну Україну.
«На нових інженерів чекає відбудова та будівництво нової країни. Якщо ви обрали професію інженера, постійно вчіться і рухайтесь вперед» — говорить Олександр Гнаповський.
Відбудова починається з людей
За останні роки команда «Інвентум Україна» пережила втрату ринків, пандемію, повномасштабну війну, евакуації та постійні обстріли прикордонних Сум. Але продовжує працювати.
У 2022-2025 роках компанія сплатила понад 89 млн грн податків та спрямувала майже 9 млн грн на підтримку військових і цивільних під час повномасштабної війни.
«Ми звикли сприймати тепло в батареях, електроенергію в розетці чи роботу промислових підприємств як щось само собою зрозуміле, – говорить Жанна Талац. — Але за цим стоїть величезна кількість людей. Це фахівці, які часто працюють далеко від камер і заголовків новин. Вони ремонтують пошкоджені об’єкти, запускають нові джерела генерації, відновлюють те, що ворог намагається зруйнувати. І коли в домівках є світло і тепло, це дуже часто результат роботи саме таких людей«.
І, мабуть, саме в цьому головний урок сьогоднішньої історії. Відбудова України — це не лише про технології, обладнання чи мільярдні інвестиції.
Передусім вона про людей, які щодня приходять на роботу, ремонтують пошкоджені об’єкти, запускають нові джерела генерації та допомагають країні вистояти.
Читайте также: Які знаки зодіаку люблять владу і контроль: вони народилися, щоб стати справжніми лідерами
