Під час зимових спостережень 2014 року американські дослідники за допомогою спеціальних GPS-трекерів вперше задокументували феномен самостійного руху важкого каміння на дні висохлого озера в Національному парку Долина Смерті.
Читайте также: Високий рівень довіри у США: на Заході оцінили роль Буданова у завершенні війни
Про результати цього унікального експерименту та справжні причини геологічної загадки пише Space Daily.
Тонка крига замість ураганів
Як з’ясували фахівці, для переміщення брил потрібен дуже рідкісний збіг погодних умов, зокрема утворення мілкого зимового озера глибиною до 10 сантиметрів та нічні заморозки. Зранку під сонцем тонка крижана кірка розколюється на великі плавучі панелі, які під дією легкого вітерця працюють як бульдозери і плавно штовхають каміння багнюкою зі швидкістю кілька метрів за хвилину.
«За таких умов шар льоду, не товстіший за кілька аркушів паперу, здатний штовхати камінь, важчий за кулю для боулінгу, дном пустелі», — пояснюють автори дослідження.
Читайте также: Окупанти вдарили одразу трьома керованими авіабомбами: Федоров повідомив про влучання і жертви
Десятиліття хибних теорій
Дослідники намагалися пояснити цей унікальний природний феномен ще від моменту публікації перших офіційних звітів 1948 року. Протягом десятиліть фахівці помилково припускали, що масивні брили пересуваються через аномально сильні вітри або ж завдяки товстим льодовиковим щитам, які виконують роль вітрил.
Завдяки встановленню сучасного метеорологічного обладнання ці старі гіпотези було остаточно спростовано. Учені довели, що цей геологічний процес відбувається надзвичайно тихо і повільно, саме тому випадковим спостерігачам ніколи раніше не вдавалося зафіксувати його наживо.
Нагадаємо, вчені з’ясували, хто насправді доставляв камені до Стоунгенджа. Як встановило нове дослідження, транспортування каменів до Стоунгенджа могли здійснювати люди.
Читайте также: Відмова від російського газу: в Італії назвали єдиний спосіб посадити Путіна за стіл переговорів
