Сучасні метеорологічні моделі стали точнішими, ніж будь-коли раніше, однак вони досі мають труднощі з прогнозуванням екстремальних бур, сильних злив і повеней.
Читайте также: У твідовому костюмі і корсетному топі: Мішель Обама відкрила з чоловіком Президентський центр у Чикаго
Про це йдеться в матеріалі Earth.com.
Команда дослідників протестувала шість провідних моделей прогнозування погоди на прикладі рекордного сезону повеней у Східній Азії 2020 року. Тоді регіон зіткнувся з тривалими й потужними дощами: у Китаї були затоплені десять провінцій, у частині Японії за три дні випало близько 39 дюймів опадів, а в Південній Кореї сезон дощів тривав 54 дні замість звичних 32.
Попри високу деталізацію, усі протестовані моделі не змогли повністю правильно відтворити поведінку найсильніших штормів.
Найруйнівніші бурі зазвичай не є одиничними грозами. Вони формуються у великі кластери — мезомасштабні конвективні системи. Саме такі системи часто пов’язані з найсильнішими повенями, руйнівними вітрами та рекордними зливами.
Старіші глобальні моделі мали значно грубішу сітку й могли показувати великі шторми лише як нечіткі зони опадів. Через це вони часто переоцінювали слабкі дощі й пропускали найінтенсивніші зливи.
Нове покоління моделей кілометрового масштабу працює значно детальніше. Вони поділяють поверхню Землі на понад 50 млн комірок, що дозволяє розрізняти атмосферні процеси з набагато більшою точністю.
Дослідницьку групу очолив аспірант Китайської академії метеорологічних наук Сяотун Хуан. Команда порівняла результати шести сучасних моделей із супутниковими спостереженнями реальних штормів: де випадали опади, як довго тривали системи та наскільки великі території вони охоплювали.
Загалом результати були частково обнадійливими. Моделі досить добре показували, де приблизно випадатиме дощ, як рухатимуться шторми та скільки часу вони існуватимуть.
“Ці моделі в основному правильно відображають загальну картину”, — зазначив Хуан.
Читайте также: Європу випалює сонце: чи дійде 40-градусна спека до України
Вони також змогли відтворити добовий ритм бур — тобто регулярний цикл їхнього формування та згасання. Більшість моделей показали й характерний для регіону сценарій: утворення штормів біля Тибетського плато та їхній подальший рух на схід через Китай.
Однак під час детального аналізу дослідники виявили чотири спільні слабкі місця. Усі моделі створювали забагато грозових скупчень, переважно слабких і короткочасних. У реальності ж бурі тривали довше та залишалися більш організованими.
Також змодельовані шторми охоплювали менші площі, ніж справжні. Через це дощ у моделях концентрувався на надто малих ділянках, а в центрі цих зон кількість опадів була більшою, ніж фіксували супутники.
Попри спільні помилки, кожна модель мала свої переваги. Європейська модель найкраще показала географію найсильніших опадів. Японська точніше відтворила розміри штормових систем. Американська модель краще передала різницю між опадами над сушею та відкритим океаном.
Водночас жодна з моделей не стала беззаперечним переможцем. Кожна добре впоралася лише з частиною завдання, але всі мали схожу головну проблему — неточне відтворення структури найпотужніших бур.
Науковці вважають, що це свідчить не про недолік однієї конкретної моделі, а про глибшу проблему в самому підході до моделювання екстремальних штормів.
Нагадаємо, під багатокілометровим шаром льоду в Східній Антарктиді науковці виявили масштабну геологічну структуру, яка досі залишалася прихованою. Вона охоплює десятки підльодовикових басейнів і, за припущеннями дослідників, може бути пов’язана з процесами, що відбувалися ще до розпаду суперконтиненту Гондвана.
Читайте также: Стріляють собі в ногу: ворожнеча через УПА може зруйнувати союз України та Польщі — NYT
