Арешт Рекса Гойєрменна у липні 2023 року став кульмінацією розслідування, яке тривало понад десятиліття та вважалося одним із найскладніших нерозкритих серійних злочинів у США. Остаточне визнання провини у квітні 2026 року поклало край багаторічним спекуляціям щодо особи злочинця та дало родинам жертв шанс на справедливість.
Читайте также: Москві приготуватись?: Україна за крок до того, щоб запускати рої ракет “Рута” по окупантах
Подвійне життя архітектора
Видання Criminal Minds розповіло, що до моменту арешту у липні 2023 року Рекс Ендрю Гойєрменн залишався практично непомітною фігурою. Він жив у типовому передмісті на Лонг-Айленді приблизно за 50 км від Нью-Йорка. Будинок, у якому він мешкав із родиною, належав його сім’ї десятиліттями. Саме там Гойєрменн виріс після народження у 1963 році. Після смерті батька будинок залишився Рексу. Попри його професійний успіх, житло мало занедбаний вигляд, сусіди згадували захаращене подвір’я, старі автомобілі, купи мотлоху та загальну недоглянутість.
У професійному житті Гойєрменн справляв зовсім інше враження. Він був власником архітектурно-консалтингової компанії RH Consultants & Associates, офіс якої розташовувався неподалік Емпайр-Стейт-Білдінг у центрі Мангеттена. Серед клієнтів фірми у різний час були великі корпорації та організації, включно з American Airlines, Catholic Charities тощо.
Гойєрменн активно підтримував імідж успішного фахівця. Він часто давав професійні коментарі журналістам, в окремих інтерв’ю справляв враження ерудованого експерта, який добре орієнтується у своїй сфері та має багаторічний досвід роботи.
Він був одружений з Асою Еллеруп і разом вони виховували двох дітей. За словами знайомих, сім’я жила досить замкнуто та рідко брала участь у громадському житті. Після арешту чоловіка Еллеруп подала на розлучення, хоча й підтримувала з ним певний контакт під час судового процесу.
Після затримання журналісти почали збирати свідчення колишніх колег, сусідів і знайомих. Їхні характеристики часто збігалися. Багато хто описував Рекса як інтелектуальну людину, проте водночас холодну, зарозумілу та схильну до конфліктів. Деякі колеги згадували, що він міг бути різким, любив домінувати у розмовах і часто справляв враження людини, яка вважає себе розумнішою за інших. Сусіди також відзначали його дивакувату поведінку. За їхніми словами, він рідко посміхався, майже не підтримував дружніх стосунків із мешканцями вулиці та міг годинами працювати на подвір’ї з сокирою чи інструментами, й не звертати уваги на оточення. Деякі батьки навіть радили дітям триматися якомога далі від його будинку.
Після арешту особливу увагу привернули й свідчення людей, які знали Гойєрменна ще зі школи. Один із його однокласників розповідав журналістам, що в юності Рекс був замкнутим підлітком, над яким іноді насміхалися однолітки через його зріст і зовнішність.
Саме контраст між двома образами зробив справу настільки резонансною. Вдень він був успішним архітектором, чоловіком і батьком, який працював у центрі Нью-Йорка та за версією слідства, упродовж майже двох десятиліть паралельно вів інше життя, серійного вбивці, який полював на жінок, ретельно планував злочини та роками уникав викриття.
Зникнення Шеннон Гілберт
Увечері 30 квітня 2010 року 24-річна Шеннон Гілберт вирушила на чергову зустріч із клієнтом до закритого прибережного району Оук-Біч на південному узбережжі Лонг-Айленда. Як і багато інших жінок, які згодом фігуруватимуть у справі, вона працювала в ескорт-сфері та знаходила клієнтів через інтернет-оголошення.
Близько другої години ночі, коли вона перебувала у будинку клієнта Джозефа Брюера, Гілберт несподівано зателефонувала до служби 911. Розмова тривала приблизно 23 хв. Запис дзвінка довгий час залишався закритим для громадськості, але відомо, що протягом розмови Шеннон була дуже налякана та панікувала. Вона неодноразово повторювала диспетчеру, що люди навколо намагаються її вбити.
Після виклику вона вибігла з будинку та почала хаотично пересуватися районом. Свідки пізніше розповідали, що бачили налякану жінку, яка стукала у двері будинків посеред ночі та благала про допомогу.
Разом із нею того вечора працював водій Майкл Пак, який привіз її на зустріч. За його словами, він намагався наздогнати Гілберт після її втечі, однак вона відмовлялася сідати до автомобіля та продовжувала тікати. Востаннє її бачили живою близько четвертої години ранку.
Після цього Шеннон безслідно зникла.
Пошуки, які увійшли в історію криміналістики США
Восени 2010 року поліція округу Саффолк поновила пошуки Шеннон Гілберт у болотистих районах уздовж Ocean Parkway — вузької автомагістралі, яка проходить через бар’єрні острови Атлантичного узбережжя Лонг-Айленда.
11 грудня 2010 року офіцер поліції Джон Малліа та його службовий пес Блу проводили чергове прочісування території неподалік Гілго-Біч, і те, що вони знайшли, не мало жодного стосунку до Шеннон.
Собака натрапив на скелетовані людські останки, загорнуті у мішковину. Спочатку слідчі припустили, що це може бути тіло Гілберт. Однак незабаром стало зрозуміло, що вони виявили зовсім іншу жертву.
Вже за два дні пошукова операція перетворилася на один із найбільших кримінальних проривів десятиліття. 13 грудня 2010 року поліція виявила ще три тіла вздовж того самого відрізка Ocean Parkway. Усі останки були розташовані на невеликій відстані одне від одного, що вказувало на можливий серійний характер злочинів.
«Четвірка Гілго-Біч»
Знайдені жертви отримали неофіційну назву «Gilgo Four» («Четвірка Гілго-Біч»). Саме вони стали центральними фігурами майбутнього розслідування.
Морін Брейнард-Барнс — 25-річна молода жінка, яка зникла 9 липня 2007 року після поїздки до Нью-Йорка. Вона була матір’ю двох дітей. Востаннє виходила на зв’язок із сім’єю телефоном, коли повідомила, що незабаром повернеться додому.
Мелісса Бартелемі — 24-річна молода жінка зникла у липні 2009 року. Після її зникнення родичі отримували моторошні дзвінки від невідомого чоловіка, який телефонував із телефону самої Мелісси. Під час розмов він насміхався над сім’єю та повідомляв подробиці, які свідчили про його причетність до злочину. Саме ці дзвінки пізніше стали однією з ключових характеристик психологічного профілю вбивці.
Меган Вотерман — 22-річна молода жінка була матір’ю маленької доньки. Вона приїхала до Нью-Йорка та зникла у червні 2010 року після зустрічі з клієнтом у готелі на Лонг-Айленді.
Ембер Лінн Костелло — 27-річна молода жінка зникла у вересні 2010 року. Перед зникненням вона зустрілася з клієнтом біля свого будинку у Вест-Бабілоні.
Спільні риси жертв
Під час аналізу справи детективи помітили низку важливих збігів. Усі чотири жінки:
працювали у секс-індустрії
знаходили клієнтів через Craigslist
зникли після домовленостей про зустріч із невідомими чоловіками
були молодими жінками віком від 22 до 27 років
були знайдені загорнутими у мішковину
лежали вздовж одного відрізка Ocean Parkway
Для слідчих це стало першим переконливим доказом того, що вони мають справу не з окремими злочинами, а з діяльністю одного серійного вбивці.
Саме відкриття «Четвірки Гілго-Біч» перетворило місцеве розслідування зникнення Шеннон Гілберт на одну з найвідоміших кримінальних справ в історії США. Хоча тіло самої Шеннон буде знайдено лише через рік, у грудні 2011 року, її зникнення фактично стало тією подією, яка привела слідчих до поховань серійного вбивці та запустила розслідування, яке завершилося арештом Рекса Гойєрменна лише через тринадцять років.
Серія моторошних знахідок
Після виявлення тіл так званої «Четвірки Гілго-Біч»у грудні 2010 року слідчі зрозуміли, що мають справу не з окремими злочинами, а, ймовірно, із серійним убивцею, який діяв роками. Поліція округу Саффолк розширила район пошуку вздовж віддаленої автомагістралі Ocean Parkway. Результати перевершили найгірші очікування, про це розповіло видання The New York Times.
Навесні 2011 року під час масштабних пошукових операцій правоохоронці почали знаходити нові людські останки. Деякі з них лежали неподалік від місця виявлення «Четвірки Гілго-Біч»у, інші були розкидані на десятки кілометрів уздовж узбережжя та в лісистих районах центрального Лонг-Айленда.
Джессіка Тейлор
Однією з найважливіших знахідок стали останки Джессіки Тейлор — 20-річної молодої жінкм з Нью-Йорка, яка зникла у липні 2003 року. Вона працювала у секс-індустрії та, як вважалося, загинула незабаром після зникнення.
Ще у 2003 році частину її тіла було знайдено у центральній частині Лонг-Айленда. Тоді слідчі не могли пов’язати цю справу з майбутніми подіями на Гілго-Біч. Лише у березні 2011 року під час нових пошуків уздовж Ocean Parkway були знайдені голова, кисті та інші частини тіла Тейлор. Аналіз ДНК підтвердив, що останки належать одній людині.
Саме справа Джессіки стала першим доказом того, що серійний убивця міг використовувати кілька місць для приховування тіл, одні частини залишати у Манорвіллі, інші перевозити до узбережжя біля Гілго-Біч.
У червні 2024 року Гойєрменну офіційно висунули обвинувачення в її вбивстві.
Валері Мак
Ще однією жертвою стала 24-річна жінка з Філадельфії, яка зникла приблизно у 2000 році. Вона також працювала у секс-індустрії.
Частину її останків було знайдено в Манорвіллі ще у 2000 році, однак особу встановити не вдалося. Протягом багатьох років вона фігурувала у матеріалах слідства під ім’ям «Джейн Доу №6». Лише у 2020 році завдяки сучасним методам генетичної генеалогії слідчим вдалося встановити її особу.
У грудні 2024 року Гойєрменна звинуватили у вбивстві Валері Мак, а у 2026 році він визнав свою провину.
Карен Вергата
У квітні 1996 року на острові Fire Island були знайдені відокремлені ноги жінки. Через кілька днів на пляжі Tobay Beach виявили її череп.
Протягом 27 років поліція не могла встановити особу загиблої. Лише у серпні 2023 року, після застосування генетичної генеалогії, жертву ідентифікували як 34-річну Карен Вергату з Нью-Йорка.
Хоча Гойєрменну формально не висували обвинувачення у її вбивстві, у квітні 2026 року він добровільно визнав, що саме він убив Карен.
Сандра Костілла
Найдавнішньою відомою жертвою Гойєрменна вважається 28-річна жінка, яка зникла у листопаді 1993 року.
Її тіло знайшли у лісистій місцевості на Лонг-Айленді. На відміну від багатьох інших жертв, її останки не були виявлені на території Гілго-Біч. Саме тому протягом багатьох років справа Сандри існувала окремо від розслідування серії цих вбивств. Лише після повторного аналізу доказів та генетичних матеріалів слідчі дійшли висновку, що її смерть може бути пов’язана з тим самим злочинцем.
У 2024 році Гойєрменна офіційно звинуватили в її вбивстві, а пізніше він визнав свою провину.
«Пічез» та її донька
Серед найболючіших епізодів справи залишається історія жінки, відомої під прізвиськом «Пічез» («Peaches» — англ. «персик»). Так її назвали слідчі через характерне татуювання у вигляді персиків на грудях.
У червні 1997 року її розчленований тулуб було знайдено у парку штату Хемпстед Лейк. Минуло майже п’ятнадцять років, перш ніж під час пошуків біля Гілго-Біч були знайдені інші частини її тіла. Поруч виявили останки маленької дівчинки віком приблизно від півтора до двох років.
Пізніше аналіз ДНК підтвердив, що дитина була донькою «Пічез». У 2022 році слідчим вдалося встановити особу жінки і нею виявилася Таня Деніз Джексон. Попри це, обставини загибелі матері та дитини залишаються остаточно не з’ясованими, а Гойєрменну офіційно не висували обвинувачень у цій справі.
Невідомий азійський чоловік
Його останки знайшли у квітні 2011 року неподалік інших поховань. Експерти встановили, що це молодий чоловік азійського походження віком приблизно від 17 до 23 років. На момент смерті він був одягнений у жіночий одяг, тож слідчі припускають, що він міг працювати у секс-індустрії, однак остаточно його особу так і не встановлено. Він залишається однією з невирішених загадок справи Гілго-Біч.
Читайте также: У Києві може суттєво зрости тариф на воду: про яку суму йдеться
Скільки жертв було насправді
Коли навесні 2011 року завершився основний етап пошуків, правоохоронці мали щонайменше десять комплектів людських останків, знайдених уздовж Ocean Parkway та у наближеній місцевості.
Однак питання про кількість жертв залишається відкритим навіть сьогодні. Після арешту Рекса Гойєрменна прокурори довели його причетність до восьми вбивств, які він визнав у суді:
Сандра Костілла
Карен Вергата
Валері Мак
Джессіка Тейлор
Морін Брейнард-Барнс
Мелісса Бартелемі
Меган Вотерман
Ембер Костелло
Водночас слідчі ніколи офіційно не заявляли, що всі останки, знайдені під час пошуків у 2010–2011 роках, належать жертвам саме Гойєрменна. Частина знахідок може бути пов’язана з іншими злочинами, навіть іншими вбивцями, розповіло видання BBC.
Саме тому справа Гілго-Біч залишається частково відкритою навіть після довічного вироку Рексу Гойєрменну. Для слідчих головне питання сьогодні звучить не «хто був убивцею», а «чи були всі жертви знайдені та, чи відомі правоохоронцям усі його злочини».
Як слідчі вийшли на Рекса Гойєрменна
Протягом більш ніж десяти років справа Гілго-Біч залишалася одним із найвідоміших нерозкритих серійних злочинів у США. Попри величезний суспільний резонанс, сотні перевірених версій та багаторічну роботу детективів, поліція не могла назвати навіть одного реального підозрюваного.
Ситуація змінилася у 2022 році, коли новостворена міжвідомча оперативна група за участю поліції округу Саффолк і ФБР почала фактично переглядати справу з нуля. На відміну від попередніх років, слідчі вирішили повернутися до найдрібніших деталей, які раніше могли здатися несуттєвими, про це йдеться у матеріалі видання CNN.
Однією з таких деталей став опис автомобіля, отриманий ще у вересні 2010 року після зникнення Ембер Лінн Костелло.
Архівні свідчення
Незадовго до свого зникнення Костелло зустрічалася з клієнтом біля будинку в Вест-Бабілоні, де проживала разом із сусідами по кімнаті.
Один із мешканців будинку, який бачив цього чоловіка, пізніше описав його як дуже високого та кремезного. Свідок звернув увагу на його незвичайну зовнішність і згодом схарактеризував як людину, схожу на «огра».
Ще важливішим виявився опис автомобіля. Свідок повідомив поліції, що чоловік користувався темним Chevrolet Avalanche першого покоління.
На той час ця інформація не дала результатів. Однак у 2022 році детективи вирішили перевірити всі наявні реєстраційні бази та встановити власників таких автомобілів у регіоні. Виявилося, що Chevrolet Avalanche першого покоління був відносно рідкісною моделлю. Кількість потенційних власників виявилася значно меншою, ніж очікували слідчі.
Серед них був Рекс Гойєрменн, більше того, його зовнішність напрочуд точно відповідала опису свідка: зріст близько 198 см, масивна статура та характерні риси обличчя.
Телефонні дані
Після появи прізвища Гойєрменна слідчі перейшли до аналізу мобільних телефонів і дзвінків. Саме тут розслідування зробило величезний крок уперед.
Ще під час початкового розслідування було встановлено, що деякі жертви контактували з клієнтом через так звані «одноразові» мобільні телефони. Такі апарати купувалися без контрактів і часто використовувалися злочинцями для анонімного зв’язку.
Оперативна група проаналізувала тисячі записів телефонних з’єднань. Дані показали, що кілька телефонів, які використовувалися для контактів із жертвами, регулярно з’являлися в одних і тих самих місцях.
Найчастіше ці пристрої реєструвалися поблизу офісу Гойєрменна у центрі Мангеттена, біля його будинку та на маршрутах його щоденних поїздок.
Особливу увагу привернули дзвінки сестрі Мелісси Бартелемі. Після зникнення дівчини невідомий чоловік телефонував її родині та використовував телефон самої жертви. Пізніший аналіз показав, що ці дзвінки здійснювалися з різних районів Нью-Йорка, але всі вони збігалися з місцями, які регулярно відвідував Рекс.
Таємне спостереження
До весни 2023 року підозри щодо Гойєрменна стали настільки серйозними, що за ним встановили приховане спостереження. Детективи стежили за його пересуванням, вивчали фінансові операції, аналізували інтернет-активність і намагалися отримати біологічний матеріал для порівняння з доказами зі справи.
Сам Гойєрменн про це не здогадувався. Слідчі навмисно уникали будь-яких дій, які могли б насторожити підозрюваного. За словами прокурора округу Саффолк Рея Тірні, оперативна група свідомо працювала максимально тихо, щоб не дати йому можливості знищити потенційні докази.
Піца все змінила
Ключовий прорив стався на початку 2023 року. Під час прихованого спостереження детективи помітили, як Гойєрменн викинув залишки їжі після обіду біля свого офісу на Манхеттені.
Серед сміття була коробка з-під піци та недоїдена скоринка. Оскільки річ була викинута у громадське сміття, поліція могла законно вилучити її для проведення експертизи. Криміналісти отримали зразок ДНК із залишків слини та порівняли його з біологічними слідами, вилученими під час розслідування вбивств. Результат став одним із найважливіших доказів у справі.
На місцях поховань і серед речових доказів протягом багатьох років зберігалися кілька волосин, знайдених на мішковині та біля тіл жертв. Сучасні методи генетичного аналізу дозволили отримати з них придатний для дослідження матеріал навіть через десятиліття після злочинів. Експерти встановили, що одна з чоловічих волосин генетично збігається з ДНК Рекса Гойєрменна.
Окремо слідчі виявили волосини, які належали його дружині. Це не означало її причетності до злочинів. На думку слідства, волосся могло потрапити на жертв через побутовий контакт із речами чи транспортом чоловіка. Прокурори пізніше наголошували, що на момент більшості вбивств дружина та діти часто перебували за межами штату, що давало Рексу можливість діяти без свідків.
13 липня 2023 року оперативники затримали Рекса біля його офісу у центрі Мангеттена. Наступного дня йому офіційно висунули перші обвинувачення у вбивствах, а також назвали головним підозрюваним у вбивстві Морін Брейнард-Барнс. Пізніше список обвинувачень розширювався к міру надходження нових доказів.
Від заперечення до визнання провини
Після арешту Рекс категорично відкидав усі звинувачення. Під час перших судових засідань він не визнав себе винним за жодним із пунктів обвинувачення, а його адвокати наполягали, що слідство поспішило з висновками.
У перші місяці після арешту здавалося, що справа може перетворитися на багаторічну юридичну битву. Однак паралельно прокурори продовжували розширювати обсяг доказів.
Слідчі повторно досліджували речові докази, вилучені ще на початку 2000-х років. Водночас прокуратура поступово розширювала перелік жертв, яких пов’язувала з Гойєрменном. Якщо спочатку обвинувачення стосувалося лише так званої «Четвірки Гілго-Біч», то згодом до справи були додані нові імена.
Видання PBS розповіло, щодо 2025 року за версією слідства, Рекс діяв щонайменше з 1993 року та ретельно планував свої злочини, використовував тимчасові телефони, анонімні контакти та віддалені місця для приховування тіл.
Навесні 2026 року після майже трьох років заперечень Гойєрменн погодився визнати провину. У межах судової угоди він визнав відповідальність за серію вбивств, скоєних між 1993 та 2010 роками, а також підтвердив свою причетність до смерті Карен Вергати.
Під час судового засідання він фактично відмовився від попередньої позиції про невинуватість і погодився з викладеними прокуратурою обставинами злочинів. Визнання провини означало, що справа, яка понад десять років залишалася символом нерозкритого серійного вбивства, нарешті отримала юридичне завершення.
Життя за ґратами
Після арешту в липні 2023 року Рекс Гойєрменн опинився у в’язниці округу Саффолк. З огляду на суспільний резонанс справи, адміністрація в’язниці ухвалила рішення утримувати його в умовах добровільної захисної ізоляції. Такий режим часто застосовується до осіб, які можуть стати об’єктом нападів з боку інших ув’язнених через характер злочинів.
За словами шерифа округу, він практично не мав дисциплінарних порушень протягом усього періоду перебування під вартою, дотримувався розпорядку дня, не конфліктував із персоналом і загалом поводився як зразковий ув’язнений. Однак співробітники установи неодноразово зазначали, що його зовнішній спокій не супроводжувався видимим каяттям.
За словами видання ABC News, більшу частину часу він проводив у камері, де читав книжки, переглядав телепрограми та працював із документами у власній справі. Під час перебування під вартою він підтримував контакти з членами родини. Попри гучні звинувачення, близькі не відмовилися від спілкування з Рексом. Його дружина Аса відвідувала судові засідання та підтримувала зв’язок із чоловіком навіть після арешту, хоча після затримання подала заяву на розлучення.
Листування з убивцею «Щасливе обличчя»
Однією з найнезвичніших ситуацій стало листування Гойєрменна з Кітом Хантером Джесперсоном — серійним убивцею, відомим під прізвиськом «Щасливе обличчя» («Happy Face Killer»). Джесперсон відбуває довічне покарання за серію вбивств, скоєних у 1990-х роках, і вже багато років активно листується з журналістами, психологами криміналістами та іншими ув’язненими.
Видання Вiography розповіло, що після арешту Рекса між ними виникло листування, про яке пізніше стало відомо журналістам. Джесперсон ніби намагався встановити контакт із людиною, яку називали одним із найвідоміших серійних убивць сучасної Америки. Сам факт такого листування викликав значний суспільний інтерес, хоча жодного практичного значення для розслідування воно не мало.
День вироку
17 червня 2026 року будівля Верховного суду округу Саффолк стала місцем завершення однієї з найгучніших кримінальних справ сучасної Америки. До суду приїхали родичі майже всіх відомих жертв. Багато хто з них десятиліттями жив між надією та відчаєм. Деякі діти загиблих виросли, створили власні сім’ї та стали дорослими ще до того, як було встановлено особу вбивці. Кожен із них мав слово та міг сказати Рексу те, що відчували всі ці довгі роки, про це розповіло видання CBS News New York.
Під час виступів родичів Рекс Гойєрмннн залишався майже нерухомим. Журналісти, присутні в залі суду, зазначали, що він переважно дивився вперед і майже не реагував на емоційні свідчення.
За інформацією Guardian News після визнання провини він фактично відмовився від боротьби зі звинуваченнями, однак для багатьох потерпілих це не означало справжнього розкаяння. Після завершення виступів слово взяв суддя Тімоті Маццеї. Його промова стала одним із найцитованіших моментів усього процесу.
Коли він звернувся до підсудного то наголосив, що перед ним постала людина, яка протягом багатьох років полювала на вразливих жінок, використовувала їхню довіру та соціальну незахищеність. Маццеї схарактеризував Гойєрменна як «огидну» та «нікчемну» людину, суддя підкреслив, що масштаб завданого ним болю неможливо виміряти жодним вироком
Після цього суд оголосив вирок. Гойєрменн отримав покарання, яке фактично гарантує, що він проведе решту життя за ґратами. Суд призначив кілька довічних термінів без права на умовно-дострокове звільнення, а також додаткові покарання за іншими епізодами справи. По завершенню всіх процедур його мають перевести із місцевої в’язниці округу Саффолк до пенітенціарної системи штату Нью-Йорк.
Читайте также: Істерика у Москві: Соловйов закликав росіян тікати та пригрозив «знищенням»
Саме там він проведе решту свого життя.
