На Донеччині нацгвардієць 114 днів тримав оборону на Покровському напрямку та зміг врятувати своїх поранених побратимів. Боєць2-ї Галицької бригади, який має бойовий досвід ще з часів АТО, разом із підрозділом понад три місяці перебував у бліндажі біля териконів без ротацій та під постійними обстрілами.
Читайте также: Прищі на підборідді та шиї: про які проблеми в організмі вони можуть сигналізувати
Історією поділилися в МВС.
114 днів тримав оборону та врятував побратимів: історія захисника
Нацгвардієць Микола Колосовський поділився спогадами про один із найважчих періодів своєї служби під час повномасштабної війни.
Позиція гвардійців стала першим рубежем, який стримував ворожі штурмові групи та спроби піхоти росіян просочитися вглиб української оборони. Через активність російських безпілотників постачання їжі та води було нестабільним, або ж його не було взагалі.
Військові трималися на власних запасах та трофеях. Воїни мали короткі можливості обслуговувати зброю між відбиттями наступів.
«Найгірше було без води. По туману бігали до калюжі біля терикона і набирали її. Так і жили. В одному з покинутих бліндажів ми знайшли півсотні банок консервованої квасолі. От нею харчувалися. Зараз на квасолю важко дивитися», — згадує нацгвардієць.
Під час перебування на позиції Микола Колосовський також дізнався про народження дитини — аудіоповідомлення від дружини побратими змогли передати йому по радіостанції.
Ситуація загострилася 2 січня, коли російська штурмова група підійшла впритул до позицій. Протягом двох годин троє гвардійців стримували атаку і надавали одне одному медичну допомогу під час бою.
Попри те, що побратими Тарас і Віктор дістали поранення, Микола продовжував відбивати штурм і рятувати їх.
Читайте также: Королева Летиція в розкішній чорній сукні із золотими квітами приїхала на церемонію
Під час бою росіянин кинув гранату просто під їхню позицію.
«Я не знаю, як зорієнтувався. Відштовхнув її і стрибнув глибше у бліндаж. Вона вибухнула за секунду і зачепила одного з росіян», — розповідає військовий.
Через загрозу масованого артилерійського обстрілу після відходу ворога бійці вирішили рятувати пораненого побратима. Під час виходу Микола сказав пораненому побратиму:
«Ми разом зайшли — разом і вийдемо».
Евакуація пролягала через мінні поля та лісосмуги. Пораненого несли на саморобних ношах по черзі. У сильний мороз медикаменти доводилося гріти власними тілами. Шлях не раз переривався мінометними обстрілами.
На шляху до порятунку бійців виявив російський дрон. Микола та ще один побратим дістали осколкових поранень. Та захисники вирішили не зупинятися.
Наприкінці січня бійці змогли дістатися до безпечної зони. Згодом їх зустріли побратими з іншого підрозділу та десантники, які допомогли доставити виснажених бійців до стабілізаційного пункту.
«Найбільшою нагородою для мене стала тоді зустріч побратима з його мамою. Вона дуже зраділа, що її сина врятували, і він вижив», — згадує боєць.
Подолати випробування гвардійцю Миколі допомогли віра, молитва, спогади про родину та побратимське плече. На своєму бронежилеті Микола носив вервицю, подаровану другом.
Читайте также: Частині українців можуть дорахувати стаж до пенсії: кого це стосується
Зараз Микола Колосовський продовжує службу і виховує трьох дітей.
