Блакитні діри океану — гігантські, неймовірно глибокі й сповнені загадок. Науковці повільно просуваються до їхньої розгадки. Можливо, вони й пропускають світло, на відміну від своїх космічних тезок — чорних дір, але таємниць у них не менше.
Читайте также: Фонд Ріната Ахметова та Кіпр розвиватимуть спільні програми посттравматичного зростання для ветеранів
Більше про те, що ховається на дні океанів, розповіли IflScience.
Що приховують блакитні діри в океані
Серед людей побутує доволі поширена думка про те, що людство дослідило космос набагато краще, ніж океан. І хоча спершу це звучить дуже дивно, адже до океану науковцям як рукою сягнути і не треба летіти до космосу, та коли йдеться про блакитні діри в океанах — ситуація змінюється.
Глибини здатні по-справжньому приголомшити. З одного боку, пояснити суть блакитної діри досить просто: це звичайна карстова воронка, але розташована під водою. Однак далі вже починаються загадки.
«Попри їхню потенційну важливість для загальної екосистеми океану, про блакитні діри мало що відомо», — зазначають у Національному управлінні океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA).
Дістатися до блакитних дір дуже важко. Навіть якщо сама підводна печера має гігантські розміри, вхід до неї часто дуже вузький і незручний для дослідження. Також люди досі не знають, скільки таких блакитних дір існує на планеті та де саме вони розташовані.
Наразі відомо лише про велику блакитну діру у Карибському морі, «Зелений банан» біля узбережжя Флориди, «Драконячу» діру в Китаї та «Таам Джа» в Мексиці.
Абсолютна більшість цих провалів непомітна з поверхні води. Фахівці NOAA повідомляють, що вхід до такої діри може розташовуватися на глибині в сотні футів. Саме тому першовідкривачами цих дір стали не науковці, а звичайні рибалки чи дайвери-аматори.
Більшість інформації про підводні діри люди отримали випадково.
У цих проваллях мешкають тисячі істот, особливо цікаві види коралів, морської трави, морських черепах, медуз, баракуд, дельфінів і риб.
Проте на певній глибині все це зникає. Досвідчений дайвер з Морської лабораторії Моте Джим Калтер ділиться, що спершу ви ніби опускаєтеся вздовж стіни, що нагадує багатий на рибу риф, але що глибше ви занурюєтеся, то біднішою стає флора й фауна. Вода стає темною, холодною, і довкілля кардинально змінюється.
Наразі невідомо, що приховують блакитні діри на дні океанів. Багато з них ще навіть не відкриті, а до вже відомих неможливо дістатися без надскладного обладнання. Головна небезпека тут — колосальна глибина. Наприклад, знаменита Велика блакитна діра в Белізі сягає приблизно 125 метрів углиб.
Читайте также: Щодня о 15:00 відчуваєте сонливість?: за цим може ховатися несподівана причина
У 2018 році дослідниця National Geographic і пілот підводного апарату Еріка Бергман після експедиції на дно Великої блакитної діри поділилася:
«Там, на самому дні, панували цілковита тиша і темрява. Також ми знайшли місце спочинку двох дайверів, які колись тут зникли. Ми повідомили місцеву владу, і всі дійшли згоди не турбувати їх. Вони знайшли там свій спокій».
Якщо продовжувати шлях донизу, врешті можна досягти точки, де майже немає кисню. На цій межі зникає звична фауна, поступаючись місцем мікробам. Крім людських тіл на дні підводних дір лежать останки пилорилих акул та іншої фауни, якій забракло кисню.
Те, що приховано на дні, — лише вершина айсберга загадок. Проте кожна нова експедиція наближає людство до розгадки. У цих океанічних дірах ховається інформація не лише про таємничу флору і фауну, а й про геологічну історію нашої планети, клімат далекого минулого і, можливо, майбутнє океанів.
Земля «розривається навпіл» під Тихим океаном
Нагадаємо, що вчені зафіксували незвичайне геологічне явище в Тихому океані поблизу узбережжя острова Ванкувер. Там зона субдукції, де плити Хуан-де-Фука та Експлорер занурюються під північноамериканську плиту, поводиться нетипово: замість стабільного руху одна з плит поступово руйнується, утворюючи менші мікроплити та нові межі.
Дослідники вперше змогли чітко зафіксувати в реальному часі процес «загибелі» зони субдукції, яка повільно, «вагон за вагоном», сходить з рейок.
Наразі довжина активного розлому, який майже повністю розірвав плиту, сягає приблизно 75 кілометрів. Попри гучні заголовки про «розкол Землі», науковці заспокоюють: йдеться не про миттєву катастрофу. Ба більше, у деяких районах спостерігається відносно низька сейсмічна активність.
Навіть якщо цей руйнівний процес триватиме й надалі, його серйозні наслідки у вигляді довгострокової вулканічної активності чи землетрусів можуть проявитися лише через мільйони років. Проте це унікальне дослідження вже зараз допомогло детально «просканувати» надра Землі.
Читайте также: Чим підживити високорослі томати, щоб плоди швидко наливалися: поради від експертів для збільшення врожаю
